Народилася Марія Андріївна 3 квітня 1935 року в селі Тур’ї-Ремети в бідній багатодітній селянській родині. Її мати була служницею у місцевих багатіїв, а батько – конюхом. Багато років сім’я не мала навіть свого кутка, поневіряючись по чужих хатах. Через бідність вона не змогла отримати навіть середньої освіти. Закінчивши п’ять класів, змушена була йти працювати, щоб сім’я якось зводила кінці з кінцями. З 14 років почала працювати у колгоспі дояркою. Згодом закінчила в Ужгороді трьохмісячні курси кіномеханіків при кінотеатрі “Москва”. З 1952 до 1965 року працювала в сільському клубі кіномеханіком, на будівництві, потім 24 роки –  прибиральницею у клубі. Але де би не працювала пані Марія, вона завжди знаходила час для вишивання, в’язання, досягнувши в цьому ремеслі вершин майстерності. Вона вишивала чудові ікони, хоругви для церкви, в’язала крючком серветки, скатертини. У її душі з юних років і донині живе вроджене бажання прикрасити свою оселю, оточити гарними речами створеними своїми руками. Але особливо місце в її житті займає писанкарство. Саме як писанкарка Марія Хававка відома далеко за межами Закарпаття. Писати яйця вона навчилася від своєї старшої сестри Віри і з любов’ю робить це з року в рік у переддень Пасхи уже понад півстоліття чи не для всього села.

Примітно й характерно, що в своїй роботі майстриня використовує традиційну для нашого краю техніку оздоблення. Вона пише воском так, як це робили її предки, саморобним писальцем, прикрашаючи яйце традиційним для цього району орнаментом. У розписі найчастіше використовує такі елементи як “підсніжник”, “ялинка”, “нарцис”, ”зірка”, “хвилька”, створюючи з них справжні шедеври. Її писанки, зазвичай, монохромні: сині, зелені, фіолетові, червоні. Пані Марія має вроджене відчуття гармонії, міри, віртуозно володіє інструментом. У неї зірке око й тверда рука, писанки її оздоблені просто, але елегантно й вишукано. Цінність їхня в тому, що вони яскраво репрезентують лемківську писанку.

Третього квітня Марії Андріївні виповнилося 80 років. І хоча здоров’я вже не те, зате гострий розум і почуття гумору не полишають її. Як і багато років тому, перед Пасхою вона знову писатиме писанки для родини й сельчан, дивуючи їх рукотворною красою й майстерністю.

Володимир Мишанич,
провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури
Фото автора і Тетяни Сологуб