Головна » 2017 » Жовтень » 25 » ІІ МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «ВОЛОДИМИР ГОШОВСЬКИЙ І ЗАКАРПАТТЯ»: ПІДСУМКИ І ВРАЖЕННЯ
11:34
ІІ МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ «ВОЛОДИМИР ГОШОВСЬКИЙ І ЗАКАРПАТТЯ»: ПІДСУМКИ І ВРАЖЕННЯ

28–29 вересня 2017 року в Ужгороді відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Володимир Гошовський і Закарпаття», присвячена 95-річчю від дня народження видатного українського дослідника народної музики.

Кожен захід ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Володимир Гошовський і Закарпаття» вражав яскравістю.

Офіційне відкриття пройшло урочисто і піднесено. Від імені Закарпатської обласної державної адміністрації шанованих гостей, учасників та усіх присутніх щиро вітала заступник начальника управління культури Ілдико Молнар. Завдячуючи її особистим зусиллям та апарату управління культури до ювілею В. Гошовського видавництвом Олександри Гаркуші було опубліковане прекрасне видання першого закарпатського збірника «Володимир Гошовський і Закарпаття» (упор. В. Мадяр-Новак), а конференція перетворилася на неординарну подію.

Представляючи заклад, що радо зустрів гостей та створив якнайкращі умови для роботи усього першого дня конференції, виступила директор Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора Світлана Стегней. З великою шаною вона говорила про Володимира Гошовського, як про одного із фундаторів нинішнього музичного коледжу і бажала усім плідної праці. Ведуча (автор цих рядків) зачитала вітання з приводу відкриття конференції від імені члена правління Всесвітньої Ради з питань музичного фольклору при ЮНЕСКО професора Римантаса Слюжинскаса, члена Міжнародної Ради традиційної музики (ICTM), учня Володимира Гошовського – професора Ігора Мацієвського та низки талановитих американських науковців. Емоційною ж кульмінацією став хвилюючий виступ доньки вченого – Людмили Козак (Гошовської), що приїхала зі Львова. Її зворушливі слова утворили «трепетний монолог душі» із роздумами про рідний Ужгород, зі спогадами про батька та радістю з приводу достойного вшанування його пам’яті. Вона передала привітання від дружини видатного українського етномузиколога Єлизавети Гошовської (до слова їй уже дев’яносто три роки), від старшої сестри Тамари із Праги та молодшого брата Леоніда зі Львова.

І звичайно ж не обійшлося без народної музики. Група вокального ансамблю Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора під керуванням заслуженої артистки України Світлани Глеби блискуче виконала в’язанку закарпатських народних пісень (що були у свій час зібрані Володимиром Гошовським, а нині перетворилися на музичну візитівку Закарпаття). Київські етномузикологи Маргарита Скаженик та Олег Коробов – вокальний дует гурту «Володáр» додали колоритної поліської автентики. Тим самим гості підкреслили, що видатного вченого виділяла широта наукових інтересів, адже він записував музичний фольклор у різних куточках України, в тому числі й на Поліссі.

Офіційне відкриття завершилося урочистим покладанням квітів до Меморіальної дошки Володимирові Гошовському, створеної відомим закарпатським скульптором, членом Національної спілки художників України Василем Рόманом). Право покладання квітів було надане молодим дослідникам народної музики нашого краю, фольклористичні статті яких 2017 року були опубліковані у Києві – а саме: студентам Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора Олександрові Воєводіну та Наталії Швець. Урочисту церемонію на площі Театральній, 15 біля будинку, де проживав Володимир Гошовський, супроводжувала народна музика.  Усіх присутніх зустрічав і проводжав народний фольклорний ансамбль народних інструментів «Маки» Ужгородського коледжу культури і мистецтв (керівник Валентина Вігула). У їх виконані колоритно лунали запальні закарпатські народні мелодії.

Після короткої перерви учасники повернулися в Ужгородський музичний коледж імені Д. Є. Задора, де й розпочалася власне робота наукового форуму. Перше засідання – «Меморіал В. Л. Гошовського: віхи творчого життя та висвітлення наукової проблематики, започаткованої чи розвиненої вченим» повністю присвячувався постаті видатного етномузиколога. Головуючими були доктор мистецтвознавства Ірина Довгалюк, а також ведуча й один із важливих організаторів конференції Віра Мадяр-Новак. Засідання проводилося у малій залі, а розташована поряд бібліотека у перервах слугувала телестудією, де записувалися на телебачення інтерв’ю з багатьма учасниками конференції.

Щільний графік роботи міжнародного наукового форуму передбачав п’ятнадцятихвилинні виступи та п’ятихвилинні обговорення. Майже усі доповіді першого засідання супроводжувалися великою кількістю рідкісних фотографій. З великим інтересом присутні ознайомилися з історією родини Гошовських, озвученою Тетяною Літерáті – заслуженим журналістом України та автором проекту «Втрачений Ужгород». Вона виявила роль родини у формуванні майбутнього вченого і закцентувала увагу на ролі його батька для культурної розбудови Ужгорода та Ужгородського району, що заслуговує окремого вшанування. Крізь призму фотографій яскраво проілюструвала основні віхи життя Володимира Гошовського студентка Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора Ольга Маляр, супроводжуючи кожну світлину цікавими коментарями. А от виявленню зв’язків Володимира Гошовського із Закарпаттям та обґрунтуванню твердження, що саме він став засновником музичної фольклористики своєї малої Батьківщини присвячувалася доповідь Віри Мадяр-Новак, викладача Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора, методиста Обласного організаційно-методичного центру культури. Перше засідання скрасили яскраві доповіді: «Відгомін праць В. Гошовського у Чехії та Словаччині» Миколи Мушинки (Пряшів), знаного на Закарпатті академіка та голови асоціації україністів Словаччини, а також «Наукова діяльність Володимира Гошовського у Львівській консерваторії» Ліни Добрянської (Львів), кандидата мистецтвознавства, старшого викладача Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка.

Микола Мушинка був другом Володимира Гошовського, тому його розповідь включала надзвичайно цікаві факти. Доповідь Ліни Добрянської виділялася ясністю, чіткістю, високим рівнем інформативності. У ній висвітлювалися основні здобутки роботи В. Гошовського в Львівській консерваторії, виявлялися різні сфери діяльності вченого та тісне переплетення наукових інтересів з педагогічними. Як виявилося, студенти В. Гошовського на уроках народної творчості знайомилися з науковими відкриттями вченого ще задовго до їх публікацій. Перше засідання було насиченим маловідомою інформацією.

Друге засідання внесло контраст і переключило увагу на предмет досліджень вченого – на автентичний фольклор. Воно присвячувалося проблемам автентичного виконавства й етнопедагогіки та в найбільшій мірі супроводжувалося традиційною закарпатською музикою. За задумом і загальною концепцією конференції робота науковців адресувалося насамперед викладачам музичних закладів. Вона була покликана привернути увагу до необхідності розбудови автентичного виконавства та прагнення удосконалювати і збагачувати методику викладання музичного фольклору. Можливість почути методичні рекомендації досвідчених фахівців з реконструкції народного співу, талановитих молодих етномузикологів-інструменталістів щодо народної наслідування манери, дізнатися про позитивний педагогічний досвід роботи бачилися актуальними і корисними. Це не суперечило загальній тематиці наукового форуму «Володимир Гошовський і Закарпаття», адже сам дослідник володів манерою автентичного виконання і безпосередньо викладав музичний фольклор. Головуючим другого засідання був Юрій Рибак, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри музичного фольклору Рівненського державного гуманітарного університету.

У роботі засідання брали участь два дитячих фольклорних колективи: переможець Обласного дитячого фольклорного фестивалю-конкурсу «Веселковий передзвін» 2017 року – ансамбль народних інструментів Ясінянської дитячої школи мистецтв (керівник Галина Жураківська) та зразковий фольклорний гурт «Цімборики» (керівник Наталія Шимша).

Концертний виступ учасників із смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області став своєрідною преамбулою до засідання. Учні продемонстрували гру на народних інструментах Гуцульщини. Діти грали на кручених трембітах, пастуших рогах, дримбах, колокулах, бербениці, цимбалах тощо.

Доповідь «Організація та специфіка роботи з дитячим фольклорним колективом» виділилася фаховим підходом у висвітленні цілого ряду важливих питань. Нею було виявлено типи фольклорних ансамблів, приділено увагу національному одягу свого регіону (Мараморошу) з наочним демонструванням деталей жіночого та чоловічого строю, висвітлено питання вибору репертуару, сценічної поведінки, підтанцьовувань, відтворення особливостей місцевої говірки тощо. Найяскравішою частиною доповіді стало практичне заняття зі зразковим фольклорним гуртом «Цімборики», де його учасники продемонстрували виконання різних народно-музичних жанрів: балади, колискової пісні та дитячих ігор. Спів вражав наближенням до народних витоків та прекрасними голосовими даними юних співаків. Спілкуючись із колегами із музичного коледжу імені Д. Є. Задора та гостями конференції, від різних людей чула однакову характеристику роботи Н. Шимші: «працює грамотно і в правильному напрямку». Високо оцінив її виступ і професор Київської національної музичної академії імені П. Чайковського, керівник відомого українського фольклорного гурту «Древо» – Євген Єфремов – один із кращих фахівців України в галузі реконструкції традиційного народного співу.

До речі, його доповідь «Загальні принципи підходу до практичного втілення рис традиційного пісенного виконавства» була «родзинкою» другого засідання щодо питань народно-вокального виконавства. Цінні думки, цікаві рекомендації та надзвичайно яскраві ілюстрації справили сильне враження на слухачів. За переконанням ученого кращим збереженням національної музики є її реконструкція в автентичній манері. У такій формі вона зберігалася багато тисячоліть і таке збереження є найнадійнішим. Найбільш вражаючим моментом доповіді професора стало прослуховування звукозаписів із результатами практичної роботи відомого реконстуктора народного співу. За місяць роботи з групою американців українського походження (абсолютно не володіючих українською мовою) він навчив їх так досконало співати по-народному, що під час порівняння звукозаписів співу автентичних виконавців з виконанням американців, відрізнити їх практично було неможливо, а часом реконструкції звучали, навіть, краще за оригінал. Результат був шокуючим!

Не менш цікавим виявився блок, присвячений народно-інструментальній музиці. Талановитий аспірант Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка Ярема Павлів блискуче продемонстрував особливості різних виконавських стилів Гуцульщини. Його доповідь «Порівняльний аналіз виконавських інтерпретацій «Гуцулки» двома народними скрипалями космацько-брустурської традиції» супроводжувалася живим виконанням молодого дослідника, що було особливо цінним, техніка відтворення якого була блискучою. Закінчивши музичну академію по класу скрипки, Я. Павлів скерував свою майстерність на народну музику. В Ужгороді він давав свій перший майстер-клас, причому у дуже своєрідній формі. Аспірант змоделював ситуацію: народний інформант – копіювання прийомів гри та їх аналіз – навчання учнів народній манері. В якості інформантів були запрошені весільні «троїсті музики» із Пийтерфолво Виноградівського району Закарпатської області, яких у народі називають «Кόкош-бόндо» за прізвищем керівника колективу – Карла Кокоша. В якості учня виступав студент Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора – Габор Ковач. Для Яреми Павлів ознайомлення з угорською скрипковою школою було новим, і, сподіваюся, воно дасть аналітичне продовження у його науковій роботі. Музикування було настільки цікавим і яскравим, що до цих виконавців в якості винятку регламент виступу розширили.

Завершенням другого засідання стали питання етнопедагогіки у вигляді двох відкритих уроки з музичного фольклору. Перший – давала викладач Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора Віра Мадяр-Новак, другий – доцент Київського національного університету культури і мистецтв Маргарита Скаженик. У першому випадку демонструвався рівень роботи зі студентами середньої ланки музичної освіти, у другому – зі студентами вищих навчальних закладів. Обидва відкриті уроки проводилися на базі Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора. Маючи більш ніж тридцятирічний досвід викладання, В. Мадяр-Новак показала залучення різних форм на заняттях музичного фольклору на прикладі повторення теми «Народні музичні інструменти». Вибір теми обумовився спеціалізацією студентів – «народні інструменти». Було продемонстровано кілька видів етновікторин: етновікторина-«хвилинка» (коротка музична вікторина з дуже простим завданням), тембральна етновікторина (на визначення тембрів інструментів) та етновікторина-загадка (з несподіваним музичним сюрпризом). Залучалися фотографії інструментів для визначення їх назви, подавався короткий опис інструментів як за власним вибором студентів, так і за жеребкуванням, включалася гра «Сліпий Петро», де із десяти запитань, на які група могла відповісти лише «Так» або «Ні», студент із зав’язаними очима мав здогадатися, який інструмент бачить група. Важлива роль на уроці відводилася безпосередньому виконанню на народних інструментах (як самими студентами, так і запрошеним на урок виконавцем). Своєрідною інструментальною екзотикою стало звучання унікального закарпатського тáраготу у виконанні Шандора Шрайнера, котрий на Закарпатті вважається кращим тараготістом. Майже усім урок сподобався і виявився корисним для присутніх викладачів. Приємно, що професори і доценти музичних академій відзначили, що студенти Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора народні інструменти знають добре, а викладач залучає такі форми роботи, котрі варто впроваджувати в практику в різних регіонах України.

Другий відкритий урок – «Вивчення зимових наспівів типу 55р4 із застосуванням нотного лото: композиційні версії та їх географія» проводився зі студентами спеціалізації «теорія музики» і частково «фортепіано» Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора. Доцент Маргарита Скаженик включала звукозаписи українських колядок з різних регіонів України і давала завдання викласти їх ритмічний малюнок у вигляді лото. Послідовність зразків відображала послідовне ритмічне ускладнення за рахунок включення розспівів та мелізматики. Сприйняття дещо утруднювала незвична манера виконання. Але майже всі учасники відкритого уроку добре справилися із завданням, що приємно здивувало М. Скаженик і дозволило їй констатувати, що у нашому закладі займаються «добре навчені діти».

Велика насиченість та різноплановість наукового форуму підвела до яскравого завершення вражень першого дня міжнародної конференції – до етноконцерту в Закарпатському обласному художньому музеї імені Й. Бокшая. Його ведучою була визнаний фахівець у цій справі, лауреат обласної премії імені Дезидерія Задора Наталія Піцур, а учасниками – чотири фольклорних колективи: ансамбль цитристів будинку культури села Тийглаш Ужгородського району (керівник Анжеліка Гербер), народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород» (керівники Віктор та Олександр Шостаки), фольклорний гурт «Володáр» із Києва (керівник Маргарита Скаженик), «троїсті музики» із Пийтерфолво Виноградівського району Закарпатської області (керівник Карл Кокош), а також соліст-скрипаль Ярема Павлів зі Львова.

Ефектний початок етноконцерту створив ансамбль цитристів «Пéргеттю» (за назвою характерного прийому гри на цитрі) із села Тийглаш. По-перше, сам інструмент для гостей із центральної України склав закарпатську «екзотику» і викликав здивування, а по-друге, незважаючи на те, що колектив молодий (зі стажем – усього два роки), виконавці настільки майстерно володіли різними прийомами гри на цитрах і колоритною народною манерою співу, що відразу зарядили слухачів на хорошу музику. Цікаво, що інструмент, котрий у минулому вважався суто чоловічим (пастухи носили її за плечима), нині трансформувався у жіночий. У виконанні талановитих молодих дівчат та Анжеліки Гербер прозвучали дві різнохарактерні в’язанки народних пісень закарпатських угорців: «Мόлдва-чáнго» (музика напів-румунів, напів-угорців) та «Задунайські мелодії». Виступ дуже сподобався, про що свідчили гучні оплески слухачів.

Абсолютно інший фольклор продемонстрував знаний у краї народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород». Представляючи народну музику Ужанської долини, колектив ознайомив присутніх зі своєю новою програмою – обрядовою картинкою закарпатського народного весілля «Барвінкова». Невеликий склад учасників лунав так голосно, що у студентів Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора викликав непідробне здивування. Спів поєднувався з елементами хореографії та інструментальним супроводом. У загальну композицію залучалися елементи імпровізації: «молодицю» вибирали з числа молодих і симпатичних глядачок залу, її квітчали, водили довкола неї хороводи, включали у різні фрагменти обрядового дійства. Задум був цікавим.

А от виступ фольклорного гурту «Володáр» став першою розгорнутою презентацією київського колективу на Закарпатті.

«Володар» – учасник всеукраїнських і міжнародних фестивалів народної музики. Він наслідує автентичну селянську виконавську манеру. Учасники – етномузикологи-дослідники етнічної музики. Основу репертуару складають обрядові та ліричні пісні, записані у власних фольклорних експедиціях упродовж останніх двадцяти років (Полісся, Наддніпрянщина, східна Волинь).

Керівник – Маргарита Скаженик, кандидат мистецтвознавства, науковий співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії етномузикології Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, доцент кафедри фольклору Київського національного університету культури і мистецтв.

В Ужгород зі столиці України приїхало четверо учасників гурту: Маргарита Скаженик, Олег Коробов, Влад Татаров та Тетяна Чухно.

Вони продемонстрували надзвичайно багатий і різноманітний репертуар, що охопив різні жанри українського Полісся, Наддніпрянщини та Волині. Переважали глибокі народні пісні ліричного характеру. Відповідно до жанрів, обиралися різні склади виконавців: жіночий, чоловічий, мішаний. Володарівці виступали в квартеті, тріо, дуеті, сольно; відтворювали манеру співу кількох регіонів України, супроводжуючи кожну пісню інформацією про територію її поширення. Найбільше краян вразив спів народних пісень Прип’ятського Полісся з підголосковою поліфонією, незвичним для західноукраїнського регіону типом багатоголосся, тембральними контрастами голосів. Колектив такого рівня на Закарпатті виступав вперше.

Переходом до інструментального блоку етноконцерту стала віртуозна і розгорнута інструментальна імпровізація «Гуцулка» (для соло скрипки), виконана учасником конференції, аспірантом Кафедри музичної фольклористики Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка. Композиція виявила високий рівень оволодіння прийомами гри гуцульських народних скрипалів, а також багату творчу фантазію виконавця. Цей номер став своєрідним переходом до блискучого завершення етноконцерту. Низка запальних весільних танцювальних мелодій найпівденнішої території Закарпаття у виконанні троїстих музик «Кокош-бондо» із Пийтерфолво викликала шквал емоцій публіки. Всього чотири інструменталісти: Карл Кокош (акордеон); Чобо Сіладі (народна скрипка); Гергель Сіладі (народний альт); Йожеф Шімон (бас) – продемонстрували таке бездоганне відчуття народного стилю, такі «вогняні» темпо-ритми і таке фантастичне виконання, що забезпечили гарний настрій не лише після концерту, а й на кілька днів уперед. Вони ознайомили з рівнем справжніх народних весільних музикантів, бо такими є насправді.

Приємно, що цей колектив достойно продовжує і розвиває на Закарпатті починання відомого музиканта Людвіга Пала – організатора дитячих літніх таборів з музичного фольклору (народного співу, інструментальної гри і народних танців). У Пийтерфолво учасники «Кокош-бондо» зорганізували дитячу школу народної музики, куди приймають дітей від трьох років і навчають грі на скрипці та характерних народних інструментах свого регіону, долучають до співу народних пісень та виконання народних танців.

Етноконцерт вдався на славу. Складовими успіху стали прекрасні виконавці та продумана програма, вибудувана на внутрішніх контрастах з ефектним завершенням.

Від імені організаторів конференції ведуча щиро дякувала виконавцям та директору Закарпатського обласного художнього музею імені Й. Бокшая Франциску Ерфану за надання зали та сприяння у проведенні чудового концерту.

Другий день ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Володимир Гошовський і Закарпаття» перемістився до Ужгородської дитячої музичної школи імені П. І. Чайковського, яка гостинно прийняла гостей і учасників форуму. У свій час Володимир Гошовський викладав у цій музичній школі, і так само, як в Ужгородському музичному коледжі, вважається одним із фундаторів закладу. Високий рівень зацікавленості викладачів школи у проведенні усіх заходів конференції послужив щирим вшануванням 95-ліття видатного дослідника.

У загальному, третя засідання виявилося інтелектуально більш насиченим за рахунок концентрації інформативних доповідей, високого рівня науковості та активізації процесу обговорення, до чого спонукав головуючий засідання – професор Євген Єфремов.

Доцент кафедри музичного фольклору Рівненського державного гуманітарного університету та старший науковий співробітник Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології (НДЛМЕ) Юрій Рибак творчо розвинув ідеї В. Гошовського, закладені в його нарисі «По следам одной свадебной песни славян» та за результатами експедиційної роботи виявив міні-ареал «білохорватського» весільного типу біля витоків Прип’яті. Його наукову доповідь виділяли фактаж, обґрунтованість і чітка логіка. Для унаочнення подавалися нотні приклади.

Доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри музичної фольклористики Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка та професор кафедри української фольклористики ім. Ф. Колесси Львівського національного університету ім. Івана Франка – Ірина Довгалюк цікаво представила тему «Початки народномузичної фонограмархівістики у Європі», розширюючи наші уявлення про фонограф та ілюструючи свою розповідь фотографіями початку ХХ століття.

У доповіді «Традиційне вокальне виконавство та вторинна виконавська практика: проблеми адаптації» Лариси Лукашенко, кандидата мистецтвознавства та старшого викладача кафедри музичної фольклористики Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка найбільший інтерес викликали музичні ілюстрації різної манери співу: горлової, грудної в дусі інструментальної музики тощо також власний спів доповідачки в автентичній манері.

Поряд із «метрами» в роботу третього засідання з науковими доповідями активно включилася творча молодь: студентка ІІ курсу магістратури Львівської національної музичної академії імені М. Лисенка – Вікторія Кумгир-Новак з доповіддю «Доля закарпатського Фонограм-архіву Володимира Гошовського» (науковий керівник – Л.В.Лукашенко), молода і перспективна викладачка Дубівської дитячої школи мистецтв Тячівського району Закарпатської області, студентка Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова – Віра Тимочко з виступом «Народні пісні підкарпатських русинів» Д. Задора, Ю. Костя, П. Милославського – закарпатський збірник, високо оцінений В. Гошовським»; а також студенти IV курсу Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора – Олександр Воєводін (доповідь «Специфіка похоронної музики Закарпаття») та Наталія Швець (доповідь «Собіткові пісні на Закарпатті» (науковий керівник студентських робіт – В. Мадяр-Новак).

Доповіді вихованців музичного коледжу виділялися логічністю, ясністю та комплексним підходом до висвітлення теми. Вони включали цікаві відео та аудіо ілюстрації, торкалися зникаючих на Закарпатті народно-музичних жанрів.

Яскраво та інформативно виступила Віра Тимочко з приводу збірника «Народні пісні подкарпатских русинов» Д. Задора, Ю. Костьо та П. Милославського, котрий в якості подарунку отримали усі учасники конференції. Головні думки вона підтверджувала фотографіями та нотними ілюстраціями.

Та найгарячіші дискусії викликала тема, пов’язана із архівом В. Гошовського. Етномузикознавці Львова та Києва виявили велике зацікавлення і щире бажання допомогти порадами, запропонувавши цілу низку варіантів перезапису «аварійних» бабін: платна основа в Польщі та Києві, оформлення грандів і т.д. Прозвучала пропозиція об’єднати архів В. Гошовського і продублювати його повний варіант у Львові та Ужгороді, а до сторіччя від народження В. Гошовського видати його у вигляді диску. Посприяти злиттю архіву пообіцяла донька видатного вченого.

Цікаво, що шановані науковці висвітлювали актуальні проблеми сучасної етномузикології, а талановита молодь – питання, пов’язані з народно-музичною культурою Закарпаття.

Круглий стіл викликав гарячі дискусії і частково переріс в обговорення конференції. Бажаючих виступити було багато. Від презентацій нової фольклористичної літератури: збірника «Володимир Гошовський і Закарпаття» (виступаюча – упорядник та автор даних рядків), львівського збірника «Володимир Гошовський. Музична культура Закарпаття: вибрані наукові та публіцистичні праці» (упор. В.Пасічник), багатого «ужинка» останніх років В.Шостака (монографії «Тисячолітнє дерево» та двох збірок про народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород») своїми думками з приводу актуальних питань щодо етномузикознавства на Закарпатті поділилися Наталія Піцур, Іван Хланта, Микола Мушинка. У дискусії включалися Людмила Козак (Гошовська), Маргарита Скаженик, Ліна Добрянська, Лариса Лукашенко та багато інших.

Завершальне четверте засідання ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Володимир Гошовський і Закарпаття» перенеслося в простору і затишну виставкову залу Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Висока інформативність почутого, цікавий зміст доповідей та живе народне музикування до останнього виступу залишалися візитівкою наукового форуму, присвяченого 95-річчю від дня народження Володимира Гошовського. Загальна драматургія конференції будувалася по наростаючій лінії.

Презентація Євгеном Єфремовим новітніх дисків народної музики з Чорнобильської зони України викликала великий інтерес, а водночас заставила замислитися над існуванням певних соціальних проблем. У глухих віддалених селах України на пропозицію науковця подарувати завідувачам клубів звукозаписи сорокарічної давності з автентичним фольклором їх села у відповідь неодноразово лунало: «А кому це потрібно!». На жаль, Україна ще не позбулася наслідків політики старих часів, направлених на відрив населення від свого національного коріння. Як зауважив угорський дослідник Берцел Нодь, це той етап, котрий Угорщина пережила у 1970-х роках,а зараз успішно залишила в минулому. Разом з тим професор Є. Єфремов наголосив на високій місії і важливості етномузикологів у проведенні змін на краще.

Науковець із Берліна – Вікторія Шмідт через об’єктивні обставини не змогла прибути в Ужгород, але переслала свою англійськомовну доповідь електронною поштою. Її матеріали були пов’язані із дослідженням інструментальної музики Гуцульщини, супроводжувалися численними рідкісними фотографіями та цікавими нотними ілюстраціями. Доповідь зберігається у організаторів конференції і, сподіваюся, буде опублікована. 

Натомість дослідник із Будапешту Берцел Нодь приїхав не сам, а з фольклорним ансамблем «Зурго», котрим керує близько двадцяти років. Як людина з двома вищими освітами: історика і психолога та дуже шанована в Угорщині людина (радник президента) він у прямому розумінні слова зайнявся лікування психіки сиріт і дітей з неблагонадійних родин за допомогою прихованих можливостей музичного фольклору. На науковому рівні Б.Нодь довів, що постава та відповідні рухи народних танців сприяють виробленню «гормону радості» і стимулюють до творчості, а музикування на народних інструментах нормалізує нервові порушення. Турбуючись про націю, він впродовж 20 років організовує молодіжні вечори для молоді з народною музикою і танцями та зміцнює духовне здоров’я нації. Отож, для учасників конференції він теж організував можливість долучитися до прадавньої угорської культури.

Прозоре звучання народних інструментів, витримане в дусі середньовічної музики, слугувало оригінальним інструментальним супроводом до простих і, водночас, елегантних старовинних народних танців, до виконання яких були долучені усі бажаючі: і гості, і вчителі Ужгородської дитячої музичної школи імені П. Чайковського, і студенти та викладачі Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є. Задора, і навіть заступник начальника управління культури Закарпатської державної обласної організації Ілдико Молнар).

На підведенні підсумків конференції від імені Оргкомітету висловлювалася щира подяка науковцям і усім учасникам конференції, які активізували інтерес до вивчення музичного фольклору, які переконливо продемонстрували не лише високий професіоналізм, але й взаємну солідарність і утвердили думку, що фольклористи України – це фахова і дружна «команда», що вдалося привернути увагу до необхідності розв’язання ряду нагальних проблем, пов’язаних з розбудовою в краї автентичного виконавства, етнопедагогіки та наукового пізнання особливостей музичного фольклору. З другого боку, Закарпатська область максимально мобілізувалася, продемонструвала свій багатий фольклорний потенціал і включила кращі сили (наукові, педагогічні, виконавські). Гості ж у свою чергу відзначили високий рівень науковості (на їх думку форум вдався), дякували Оргкомітету та управлінню культури ОДА Закарпатської області за чудове проведення ІІ Міжнародної конференції «Володимир Гошовський і Закарпаття», відзначали її багатогранність, залучення молоді і висловили надію на нову майбутню зустріч з приводу вшанування 100-річчя від народження Володимира Леонідовича Гошовського.

 Міжнародний форум вже позаду, але залишив яскраві і незабутні враження. Як згадку про цю подію учасники повезли з собою книгу «Володимир Гошовський і Закарпаття».

Віра Мадяр-Новак – етномузиколог,
викладач Ужгородського музичного коледжу імені Д. Є.Задора,
методист Обласного організаційно-методичного центру культури,
член оргкомітету ІІ Міжнародної науково-
практичної конференції «Володимир Гошовський і Закарпаття»

Переглядів: 103 | Додав: oomckuzh | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Наша адреса
Закарпатський ООМЦК
вул. Волошина, 18
Ужгород, 880005



+38(03122)34035 oomckuzh@gmail.com
Ми на мапі
Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури