Нашим читачам добре відома багатостороння плідна науково-дослідницька і творча діяльність одного з найбільш плодотворних сучасних літературознавців, фольклористів, бібліографів, мистецтвознавців Івана Васильовича Хланти, який не перестає дивувати творчу громадськість своєю працьовитістю, настирливістю, пошуковістю, а також багатством досліджень в обширній та багатожанровій царині культури і мистецтва. З-під його пера вийшли сотні наукових досліджень, ґрунтовних монографій у вітчизняній гуманітарній сфері, народнопісенних збірок, статей і нарисів про відомих діячів літератури, професійного й аматорського мистецтва, а також про шляхи розв’язання назрілих проблем сучасного розвою в галузі мовознавства, фольклористики, телерадіокомунікації та навіть естрадного сценічного мистецтва в нашу бурхливу добу розквіту цивілізації.

Та все ж у багатющій галузі нашої духовності автор віддає перевагу, пріоритет пошукові, збиранню, дослідженню та публікації невичерпних багатств народнопісенної творчості наших дідів і прадідів, тих безсмертних і вікопомних перлин одвічної духовної краси людей, завдяки яким збережено мову, культуру нації, відтворено багатовікову історію, сподівання, прагнення людей, їх найсердечніші почуття і настрої. Досить назвати бодай такі його фундаментальні пісенні збірники, як «Вчора була неділенька», «Ой, видно село», «Пісні Іршавщини», «Співайте Богові нашому, співайте», «Співанки закарпатських гір і долин» та інші, котрими автор виразно і переконливо вписав своє ім’я в історію крайової і вітчизняної фольклористики. 

Водночас слід підкреслити, що географічні горизонти митця у пошуках, дослідженнях і фіксації народнопісенних скарбів останніми роками помітно збагатилися та розширилися і сягають далеко поза межами рідного йому Копашнова та всього Закарпаття. З метою віднайдення народнопоетичних пісенних перлин автор обійшов багато українських поселень на Кубані, в Румунії, Сербії та інших віддалених територій, звідки завжди приносив надзвичайно цікаві, маловідомі нашим читачам пісенні твори, котрі, власне, своїм змістом, характером, стилем єднають наш український народ, у якому б регіоні країни  чи поза її межами сьогодні не проживали його представники. Саме завдяки цій його невгамовній зацікавленості рідкісними фольклорними творіннями, безмежній любові до нев’янучої краси і живучості української пісні, надлюдській працьовитості у 2009 році у видавництві ВАТ «Патент» побачила світ об’ємна збірка «Народні пісні українців Банату» (Румунія), до якої увійшли пісенні скарби нашого краю сторічної давності, занесені на територію Румунії переселенцями із Закарпаття на початку ХХ століття. Той небайдужий читач, який справді цікавиться духовним багатством народу, за публікацією згаданої книги, яка нараховує понад 700 сторінок тексту і нотних записів, побачив титанічну працю її автора.

І ось у цьому переліку нова фольклорна збірка Івана Хланти обсягом майже 600 сторінок під назвою «Пісенна хвиля Оглядова. Українські народні пісні с. Оглядів Радехівського району Львівської області», яка щойно вийшла у видавництві «Патент» (2015). Розшифрування мелодій здійснив заслужений працівник культури України Василь Кобаль.

Надзвичайно цінною в обширній вступній статті І.Хланти до згаданої збірки є своєрідна подорож у минуле та сучасне Оглядова, завдяки чому читач має змогу осягнути історичні, соціально-економічні, релігійні, національні умови, у яких створювався багатющий та ще й сьогодні побутуючий пласт народної пісні. Тут подано цікаві відомості про відомих уродженців і культурних діячів Оглядова та Радехівщини: Маркіяна Шашкевича, Осипа Турянського, Михайла Хому, Володимира Зарічанського, Василя Пукаса, Івана Діка, Олександра Мишуту, Iгоря Білозіра, Ольгу Красоту, Віру Сопотух, Івана Креденса, Романа Офіцинського (нині – професор Ужгородського національного університету, доктор історичних наук) та інших, чий вклад у духовний розвиток згаданого регіону є вагомий і гідно оцінений місцевою громадою. Подано також біографічні відомості (і це особливо цінне) про безпосередніх носіїв народнопісенної творчості Оглядова, завдяки яким донині збережено безцінне духовне надбання цього унікального регіону, – про Івана Іськіва, Теклю Офіцинську, Марію Стефанюк, Івана Стефанюка, Ганну Петрух, Ганну Шкрабу, Миколу Семенюка, Парасковію Шевчук та інших.

Авторська розповідь про дбайливих носіїв та охоронців народної пісні не випадкова, бо духовні обереги на сусідній Львівщині завжди були у великій пошані, а до їх збирання, запису і популяризації чимало фахових умінь, старань, творчого хисту доклали такі визначні діячі української культури, як Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, Іван Франко, Володимир Гнатюк, Станіслав Людкевич, Іван Колесса, Філарет Колесса та багато інших, які свято вірили у невмирущість краси народних пісенних витворів, прислухаючись до  пророчих слів Великого Кобзаря:

Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине:
От де, люди, наша слава,
Слава України.
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.

У цьому контексті автор і подає спадкоємність поколінь пристрасних фольклористів Львівщини, бо, власне, саме ця спадкоємність сприяла збереженню цього неоціненного історичного багатства.

У додаток до сказаного слід віддати належне науковцю Іванові Хланті за його ще одну цінну ініціативу – подання у книзі стислої наукової літературознавчої та фольклористичної характеристики різних найпопулярніших народнопісенних жанрів: колядок, духовних пісень, веснянок, пісень-ігор, колискових пісень, коломийок, рекрутських та вояцьких пісень, стрілецьких пісень, жартівливих пісень. Згадані відомості про історичне становлення, розвиток, характер цих жанрових різновидів народних пісень, безумовно, стануть у пригоді фольклористам, зокрема молодим науковцям, студентам і школярам.

Загалом у збірці вміщено понад півтисячі різножанрових календарно-обрядових (колядки, щедрівки, веснянки), родинно-побутових (весільні, епічні пісні, пісні про кохання, про родинне життя, колискові, жартівливі, застольні пісні), соціально-побутових пісень( пісні козацькі, рекрутські та вояцькі, стрілецькі, повстанські).

Своєрідним авторським заспівом до нової книжки Івана Хланти «Пісенна хвиля Оглядова» є його хвилююча авторська пісня-посвята під назвою «Цим пісням, в селі Оглядів» (музика Василя Сторонського ), де він, власне, співає хвалу народній пісні, у якій «наша людність», «наша Україна», пам’ять і спасіння нації, «народу творче дійство». Небайдужих до одвічної духовної скарбниці народу автор благає, просить частіше спілкуватися з її носіями аби зберегти її і передати майбутнім поколінням:

У село поїдьте, у село,
Там панує дух наш український,
Творчості народу джерело,
Не Сердючка Вєрка і не Пріська.

З-поміж багатьох перерахованих вище пісенних жанрів збірки особливу увагу читача привертають стрілецькі та повстанські пісні, актуальність, злободенність яких з відомих нам причин сьогодні на часі, коли Україна знову в жорстокій боротьбі відстоює свою незалежність. Повстанські пісні, значна частина яких народилася в Українській повстанській армії (УПА), як справедливо наголошує автор, «…увібрали ніжність і силу духу, безмежжя краси і крицеву твердість, озиваються в наших серцях всепереможною вірою в кращі часи» («Ревіть, бурі, ревіть, громи», «Розкуються пута», «Я сьогодні щось дуже горюю» та інші).

Певну мистецьку цінність збірки становить вміщений у ній розділ «Пісні літературного походження» («Вартові тополі й ясени». Слова Ірини Підлісної, музика Миколи Попенка; «Село моє серед полів». Слова Василя Сторожинського, музика Ольги Красоти, «Ми доньки твої і сини». Слова і музика Ірини Підлісної та інші).

У збірці автор висловлює сердечну подяку всім співакам, від яких записав пісні, за їх збереження і популяризацію. Його заповітною мрією є «…щоб ці твори знали й примножували від найстаршого до наймолодшого, щоб ніколи не поривався духовний зв’язок поколінь не тільки села Оглядова, а й усієї України».

Так, покоління зміняться, але виписані пристрасним поборником фольклорних багатств України Іваном Хлантою невмирущої краси народні пісні у його книзі «Пісенна хвиля Оглядова» житимуть у серцях наших нащадків, які, як і сучасні покоління, завдячуватимуть автору за його справжні творчі подвиги.

Василь ГАБОРЕЦЬ,
заслужений працівник культури України