Працівники Центру – творчі особистості, які вкладають у роботу з дітьми все своє вміння, талант і прагнуть щоб їхня праця була цікавою, щоб після кожного проведеного заходу у юних серцях залишалася добра і світла згадка. Втіленню благородних прагнень сприяє постійний пошук нових форм і методів роботи, розширення кола партнерів, використання можливостей Інтернету. Саме наявність партнерів, нестандартні форми роботи, спрямовані на розвиток творчих здібностей дітей, свідчать про багатовекторність інтересів у діяльності закладу.

Творчий процес вдало переплітався із цікавою та повчальною розповіддю. Марія Купарь зазначила, що лялька-мотанка – це оберіг наших душ. Ще за часів наших бабусь дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом із рушниками та сорочками ховали туди і свої ляльки. Після одруження і народження дитини,  ту ляльку клали до колиски, щоб оберігала дитя від хвороб та поганих очей.

Майстриня також пояснила чому мотанка – це лялька без обличчя. Виявляється, що очі, брови, вуста, ніс ніколи не промальовувалися в ляльках-оберегах. І це зовсім не тому, що наші предки не вміли малювати. Згідно давніх вірувань, безлика лялька не може стати чиїмось двійником, а отже – ніколи не принесе ні навмисно, ні випадково шкоди людині. Слов’яни були впевнені: лялькам-оберегам не можна малювати обличчя ще й тому, що через очі ляльки в її господаря може вселитися злий дух.

Марія Купарь наголошувала, що лялька-мотанка символізує долю людини, тому на ній не повинно бути вузликів, бо такий самий «вузол» утвориться на долі. Також ляльку-мотанку не можна шити, тобто колоти голкою (щоб не вийшла лялька-вуду). Традиційний і спосіб намотування – за годинниковою стрілкою із заходу на схід – за сонцем. Головою ляльки-мотанки можуть бути як намотані по спіралі шматки тканини, що є символом плинності життя і руху розвитку по спіралі, так і горішок, що є символом мудрості. Замість очей, рота – хрест із ниток. Він робиться з яскравих кольорів (символ веселки); вертикальні лінії зображують чоловіче начало, горизонтальні – жіноче.

Ліплення – захоплююче і корисне заняття для дітей, воно розвиває дрібну моторику, що сприяє загальному розвитку. Для ліплення не обов’язково мати під руками  пластилін або глину, все необхідне є у кожного на кухні. Іграшки, рамочки для фотографій, картини, прикраси – це зовсім не повний перелік виробів, які можна зробити з солоного тіста. До того ж, цей матеріал абсолютно безпечний.

Наталія Стегура розповіла дітям про технологію виготовлення солоного тіста, ази ліплення і запікання скульптур із нього. Щодо технік самого ліплення, то вони найрізноманітніші: плетіння косичок, вирізання фігурок шаблонами, обробка тіста предметами домашнього побуту. Наприклад, гребінцем можна нанести на тісто ажурний візерунок. Часничниця допоможе зробити кучерики. Кулінарним шприцом можна наносити декоративні візерунки з кружечків, сердечок. Рельєфні заглиблення роблять, втискаючи в тісто красиві ґудзики, колоски, трави.

Майстриня виготовила і подарувала санаторію фігурки хлопця, який уособлює Схід України, та  дівчини, яка, відповідно, – Захід (Закарпаття). Вони – символ єдності і  ввійдуть до композиції під назвою «Україна – єдина країна».

Директор Обласного організаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук зазначила: «Створення ляльки-мотанки – це просто диво! Ти стаєш свідком, як із різних матеріалів народжується цілісний, яскравий та цілковито унікальний образ. Лялька-мотанка має свій настрій та характер, свою неповторну енергетику, своє ім’я. Це уже четвертий майстер-клас, який Центр організовує і проводить за останні чотири місяці. Спільна творчість допомагає зблизитися з дітьми, краще зрозуміти один одного,  принести користь як дитині, так і дорослому».

Марина ОФІЦИНСЬКА,
завідувач редакційного сектору
Обласного організаційно-методичного центру культури