У Хусті Всеволод Майданний застав дві драматичні групи. Одна, що складалася зі студентів, готувала прем’єру «Веселки» (комедія М.Зарудного), інша – аматори старшого покоління, вчителі та робітники, показували хустянам комедію «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого. Репетиції та вистави цих груп В.Майданний відвідував разом із методистом Обласного будинку народної творчості (ОБНТ) Степаном Мишаничем (1936–2013), філологом за освітою, а ще баяністом і хормейстером (згодом відомим фольклористом, доктором філологічних наук, який записував народні пісні, а в 1960 році випустив репертуарну листівку закарпатських народних пісень для хорових колективів). Степан Іванович порекомендував режисеру об’єднати групи в єдиний колектив, де серед учасників були і музично-обдаровані аматори з неабиякими вокальними даними, що зумовлювало створити музично-драматичний театр. Всеволод Майданний і директор будинку культури Іван Губаль таку рекомендацію сприйняли, включивши до колективу ще молодіжний хор і танцювальну групу, що працювали поруч. Вони були доречними і необхідними у масових сценах постановки драми «Дай серцю волю, заведе в неволю» М.Кропивницького, яку новостворений колектив узяв до репертуару. За таких умов потрібен був і оркестровий супровід. На допомогу прийшов методист ОБНТ Євген Шерегій, який зробив оркестровку музики для вистави, а диригентську паличку вручив викладачці музичної школи Ользі Морозовій (1894–1970), яка свого часу була концертмейстером Руського театру Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1921–1929).

Прем’єра вистави «Дай серцю волю, заведе в неволю» відбулася 27 листопада 1959 року і була успішною. Євген Шерегій і надалі допомагав колективу у музичному оформленні таких вистав, як «Весілля в Малинівці» (1960), «Чорноморці» (1964).

На початку 1962 року драматичний гурток Хустського районного будинку культури розпочав підготовку до серйозного іспиту, – присвоєння звання «Самодіяльний народний театр». Для цього було необхідно підготувати три багатоактні вистави, знайти міцну матеріальну базу та проводити студійну роботу з учасниками гуртка. Для показу було обрано вистави «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Веселка» та «На хуторі поблизу Диканьки» за п’єсою Василя Минка. До підготовки вистав ОБНТ залучив професіонального режисера Івана Марушку, який провів із хустянами декілька репетицій. Завдяки ОБНТ колективу було передано з обласного театру вантажівку для перевезення декорацій, бо хустяни часто виступали на виїздах. ОБНТ подбав і про забезпечення занять зі студійної роботи, зокрема унаочненнями, щодо гримування – засобами для гриму, перуками та іншою театральною атрибутикою.

29 червня 1962 року колегією Міністерства культури УРСР драматичному колективу Хустського районного будинку культури присвоєно почесне звання «Самодіяльний народний театр».

На цьому етапі творча співпраця народного театру і ОБНТ набула нових якостей. Режисера театру Всеволода Майданного запрошують до участі в обласних семінарах керівників драматичних колективів, де він надає  методичні поради та рекомендації з таких питань: «Робота режисера над виставою», «Музика у виставі», «Художнє оформлення вистави», «Робота з автором п’єси».

Народний аматорський театр своїми виставами обслуговує найвіддаленіші села Рахівського, Тячівського, Міжгірського районів, де рідко бував професіональний театр. Після кожної вистави відбуваються зустрічі з учасниками місцевих драматичних колективів із обговоренням побачених вистав. Усе це, в першу чергу, сприяло розвитку драматичного жанру в області, бо молодь після таких зустрічей охоче вступала на режисерський відділ Хустського культурно-освітнього училища.

У середині минулого століття народний аматорський театр стає активним учасником і переможцем обласних оглядів-конкурсів, а відтак представником Закарпаття на республіканських та всесоюзних змаганнях. За таких умов ОБНТ надає колективу організаційну та фінансову підтримку. А народний аматорський театр – високий рівень показу вистав.

У 1967 році виставою «Олекса Довбуш» за п’єсою Л.Первомайського хустяни представляли Закарпаття на Республіканському огляді-конкурсі у столиці – місті Києві. Журі дало високу оцінку колективу, виконавці головних ролей Ксенії – Елла Романенко, телефоністка Хустського відділення зв’язку, та Олекси – Павло Єфременко, робітник фетрофільцевої фабрики, визнані лауреатами фестивалю. Журі також відзначило своєрідну музику до вистави місцевого композитора Володимира Асоновського, декорації Юрія Герца (згодом лауреата Національної премії імені Т.Г.Шевченка).

1970 року хустяни беруть участь у регіональному турі (м.Львів) Всесоюзного фестивалю з показом вистави «Потомки запорожців» за п’єсою О.Довженка, демонструючи високий мистецький рівень. Республіканське журі відзначило Зою Асаковську в ролі Уляни, Павла Швачка – у ролі Нечипайла, молодих виконавців Світлану Жумило в ролі Мар’яни, Івана Юрчака та Володимира Канаєва в ролях Пасічного та Гусака.

Згодом Обласний будинок народної творчості узагальнює роботу народного театру Хустського районного будинку культури випуском плаката з методичними рекомендаціями для драматичних гуртків області.

У часи Незалежності народний аматорський театр Хустського районного будинку культури і його мистецький керівник Всеволод Майданний активно включилися до участі у Різдвяних фестивалях, які упроваджував ОБНТ, а нині – Обласний організаційно-методичний центр культури.

У 1999 році відійшов у вічність Всеволод Майданний, але співпраця згаданої вище державної установи та творчого колективу театру не занепала. Нині раз у два роки Обласний організаційно-методичний центр культури разом із Хустським районним будинком культури проводить обласний фестиваль драми імені Всеволода Майданного.

У листопаді 2014 року такий фестиваль був уже восьмим. Життя продовжується, а новим зв’язкам і надалі міцніти…

Василь АНДРІЙЦЬО,
кандидат мистецтвознавства,
лауреат обласної премії
імені братів Євгена
та Юрія-Августина Шерегіїв