ДО НАЙВИЩИХ МИСТЕЦЬКИХ ОСЯЯНЬ

Український спів є перлиною у спільному пісенному багатстві людства. Він породжений красою України і тому такий прекрасний.

Олександр Кошиць

Шлях нині Заслуженого академічного Закарпатського народного хору у велике мистецтво розпочався 25 вересня 1945 року, коли було створено Закарпатський  народний  ансамбль пісні й танцю.

Художніми керівниками та головними диригентами хору були такі відомі особистості, як П.Милославський, М.Кречко, М.Попенко, які становили підґрунтя, фундамент мистецької культури, плекали, творили її. Їх добрі справи на належному рівні продовжили О.Щербатий, П.Сокач, О.Корінець, М.Вігула. А з 2006 року цю справу впевнено веде далі  заслужений працівник культури України (з 1998 р.) Наталія Петій-Потапчук. На цій посаді вона виявила організаторські  здібності й високі людські якості і всі свої сили, душу, багато часу, уваги віддає кожному, допомагаючи у творчій діяльності для досягнення визначеної мети.

Відродження, збереження і подальший розвиток традицій української хорової культури є невичерпним джерелом творчої праці Наталії Йосипівни. Під її керівництвом сьогодні хор акумулює кращі надбання культури нашого краю та України в цілому і є нашою опорою, працює на загальну ідею.

Як і раніше, так і тепер, особливо як виконують вокально-хореографічні композиції,  суголосно й високодостойно дається взнаки вся, сказати б, тріада: хор, балет, оркестр. Хор цілеспрямовано несе рідне слово, розкриває рідну душу, вселяє в нас радість і надію. Амплітуда настрою хору широка і вражаюча, а тому, достеменно володіючи даром перевтілення, й голоси артистів звучать по-різному: то ласкаво й грізно, то ніжно й колюче, то бадьоро і тривожно.

В останні роки колектив поповнився молодими виконавцями. Це випускники Ужгородського державного музичного училища імені Д.Є.Задора, Ужгородського коледжу культури і мистецтв, Київського національого університету культури і мистецтв та інших мистецьких закладів. Серйозно проводиться робота над поповненням репертуару такими новими творами, як кантата-ораторія «Мати» в трьох частинах (музика В.Гайдука), вірші Ю.Шипа, І.Петровція, В.Симоненка; «Вівчарики, я не забув про вас» (музика В.Теличка, слова В.Вовчка); джазова кантата «Рух» (музика В.Сарацького на вірші українських поетів); сценічна постановка першої української опери «Запорожець за Дунаєм» П.Гулака-Артемовського (разом із симфонічним оркестром філармонії); «Карпатська рапсодія» (музика І.Мартона, слова Ю.Шкробинця) та багато інших. На різдвяних концертах вдало виконують музичну картину «Вечорниці»  П.Ніщинського.

Крім цього, професійний колектив готується гідно зустріти свій 70-річний ювілей. До цієї дати підготовлено низку тематичних концертів.

За 70 років діяльності мистецький колектив дав незліченну кількість концертів у найпрестижніших концертних залах, у сільських клубах, у цехах заводів і фабрик, робітничих гуртожитках, у полі, перед учнівською і студентською молоддю, на яких із глибокою вдячністю аплодував багатомільйонний глядач. Також брав участь у Декадах і Днях української літератури і мистецтва в республіках колишнього Радянського Союзу,  концертах, акціях, благодійних виступах особливо у Різдвяні, Великодні свята, на Святого Миколая, на день Незалежності України, у творчих звітах області у Національному палаці «Україна» міста Київ, демонстрував своє мистецтво за кордоном.

Відроджують проведення популярних у минулому авторських вечорів композиторів, письменників, заслужених та народних артистів України (І.Мартона, М.Кречка, М.Попенка, К.Балог, В.Калинюка та ін.).  У червні 2003 року їздили до Хорватії на фестиваль «Петрівський дзвін» і до Словаччини, де неодноразово брали участь у відзначенні Свята культури русинів-українців. Давали тематичні концерти з творів Т.Шевченка та І.Франка в місті Будапешт (Угорщина), вшанували пам’ять жертв голодомору в Україні та в Угорщині (м.Будапешт) тощо. За останні роки колектив побував у закардонних концертних поїздках у  Чехії (Прага, Брно, Їглава), Словаччині (Братіслава, Пряшів, Кошіце, Свидник), Угорщині (Будапешт, Ніредьгаза, Комаров, Вац, Варполото, Дебрецен), Польща (Б’єлосток, Познань), Хорватії (Загреб, Рієка, Опатія, Кастав), Сербія (Новий Сад, Руський Керестур, Дьордьово), Білорусі (Брест, Ґродно) та в інших країнах. Особливо знаковим був виступ перед президентом Хорватії Іво Йосиповичом у його резиденції в м.Загреб.

У 2003, 2010, 2013 роках колектив ставав лауреатом обласної премії імені Д.Задора в галузі музичного мистецтва за концертні програми. А три рази випала честь бути в числі переможців Першого всеукраїнського фестивалю-конкурсу народної хореографії імені  П.Вірського.

Репертуар хору настільки поповнився новими творами, що можуть блиснути кількагодинним концертом. Вони прилучають слухачів, особливо молодь, їх допитливі душі до тієї великої змістовної духовної культури, з якої починаються добрі справи. Такі твори – то наш золотий фонд, у них наше мистецьке й батьківське кредо. Артисти вважають, що найголовніше нині у їхній діяльності – виховання україноцентричної людини, людини з українською душею, щирим серцем і думками. 

Цей мистецький колектив пов’язаний з людьми, які творять його, а люди ці мають колосальний досвід. Вони співали чи не в усіх країнах Європи, а також за океаном. І завжди черпали наснагу з народної пісні, бо у ній генетично кохалися завжди. А тепер, коли виконують церковні піснеспіви, кожну мелодію пропускають через своє єство.

Хор має у своєму репертуарі велику кількість творів композиторів-класиків – Д.Бортнянського, А.Веделя, М.Березовського, закарпатських музичних корифеїв Д.Задора, І.Мартона, М.Попенка, В.Теличка та інших, а також духовні пісні. У виконанні артистів вони набувають промовистого, хвилюючого послання до сучасників. Українські духовні пісні – феноменальний витвір національного генія нашого народу. Започатковані дуже давно, разом з іншими пісенними жанрами стали джерелом пізнання великої гармонії між Вічністю і тимчасовістю, між духовним і земним. Духовні пісні для українців за різних часів були своєрідною святинею, кодексом моральних чеснот, енциклопедією знань про світ. Вони надихали наших предків на відродження культури протягом кількох століть чужоземного поневолення. Високі духовні традиції, збагачуючи сучасне мистецтво новаційними ідеями, сприяють потужним процесам оновлення національної культури.

Артисти хору по-справжньому закохані в мистецтво, люблять рідний край, не шкодують для нього ні сил, ні часу, відчувають гордість і любов до своєї Батьківщини. Це святе відчуття вселяє в них упевненість і самоповагу, спонукає до великих звершень, надає творчої наснаги. Мистецька муза владно захопила артистів колективу, що вони, незважаючи на економічні негаразди не зрадили своєму покликанню, а сповна віддають себе улюбленій справі. Вони пропагують справді вагомі здобутки національного мистецтва, чим роблять неоціненний внесок у становлення української держави, у забезпеченні її подальшого поступу в збагаченні духовності нашого народу.

Золотими літерами в історію хору вписані імена І.Опаленика, Т.Бертфай, М.Сеніної, Б.Єрьоменка, П.Куштана, О.Поляк, В.Даньо, М.Ходанич,  деякі з них відійшли у вічність, інші перебувають на заслуженому відпочинку. Їхнє високе мистецтво продовжують народні артисти України Клара Лабик та Петро Матій, заслужені артисти України:  Н.Гораль, В.Кітченко, Н.Мерцин. Їхнє прекрасне, майстерне виконання пісень ніколи не залишає байдужими слухачів різного віку.

Колектив хору успішно виконує пісні, позначені багатим мелодизмом, висококласним аранжуванням (оркеструванням, гармонізацією), яке здійснили заслужений діяч мистецтв України В.Теличко, заслужені артисти України М.Попенко, М.Вігула, Ф.Копинець та інші. Взагалі для репертуару відшукують такі пісні, в яких слова й образи закарбувалися б у кожне серце, торкнулися найпотаємніших струн душі, полинули у вічність. Виконують також цікаві, призабуті твори, повертають їх до життя. Чи не кожна пісня у їх виконанні – це огранений діамант у розкішній коштовній оправі.

Їх треба просто слухати. Їхні голоси зачаровують. І який би настрій не був у людини, а послухавши їхній спів, хочеться жити зі світлим почуттям і творити добро. Коли вони співають – ніби тепла хвиля омиває душу. Після такого прекрасного співу слухачі неохоче покидають завершення концерту, ніби бояться втратити отримані враження. На мій погляд, у світі не існує більшого подарунка, ніж людська пам’ять і щира вдячність. Хочеться, щоб цього найціннішого подарунка артисти не були позбавлені ніколи.

Кілька десятиліть трудилася у танцювальній групі мудрий педагог і наставник Клара Балог. Вона виховала три покоління танцівників і танцівниць, передала їм бездоганно відточену техніку та особливо ліричну пластику руху, робила усе для того, щоб досягти якнайвищого рівня виконання будь-яких хореографічних творів. Особливу увагу приділяла молодим танцюристам, щоб якнайшвидше набули сценічної практики, пройшли груповий та індивідуальний артистичний досвід. Усе це давало можливість урізноманітнювати хореографічну лексику, створюючи складніші образи та характери для відтворення. Кожен із таких номерів висвітлював ті чи інші грані українського менталітету.

Сучасний репертуар колективу поповнився новими вокально-хореографічними композиціями: «Червена ружа» та «Бал у старому селі» (поставка Н.Петій-Потапчук та М.Шютіва, оркестровка М.Бровді), «На кичерці» (музична обробка І.Мартона, постановка В.Пішти), «Кохання через тин» (хореографічна постановка словацького хореографа В.Мікули) та інші. Відновлюються твори із «Золотого фонду» – «Дуботанець» (музична обробка І.Мартона, постановка І.Поповича) та інші.         

Мета артистів – не тільки великомасштабні резонансні заходи, а й організація постійної, щоденної роботи з розвитку й відродження духовної спадщини нашого народу в усіх її зрізах – від культури побуту до культури найвищих мистецьких осяянь людського генія. Бо українська національна ідея зможе панувати в серцях та умах громадян тільки через широку просвітницьку роботу.

Артисти хору, попри найскладніші часи радянської дійсності, зуміли зберегти незгасний вогонь любові й шани до національної культури, національних духовних цінностей. Це – магістральний напрямок, домінанта їхньої творчої діяльності.

Як талановитий художник малює кожну квітку, досконало вивчаючи природу нашої неповторної України, так і Н.Петій-Потапчук постійно вдосконалює майстерність хору, будить уяву та почуття поваги до пісенних творів, примножуючи любов до рідної землі. Артисти справді опромінені генієм народної пісенності, яка підтримує і наснажує їх своїми життєдайними соками. Уже чимало добрих справ устигла здійснити ця невгамовна жінка. Інколи дивуєшся, де беруться джерела енергії її непосидючості. Вона цілеспрямована, наполеглива, має світлу голову і любов до обраної професії, якій служить за покликом душі і серця. До репетицій має ангельське терпіння: по кілька разів роз’яснить, розтлумачить специфіку розучуваного пісенного твору.

Виступи хору приносять слухачам не тільки справжню мистецьку насолоду, але й духовно збагачують, прилучають до непересічних скарбів духовної культури. Артисти  залишаються не заспокоєними у творчому пошуку, долаючи все нові й нові вершини на безмежно високому хоровому Олімпі. Вони добре усвідомлюють, що збереження і розвиток української національної культури – основна передумова самобутності народу, існування України як самостійної держави, збереження її статусу у світі. Таких людей художній керівник Н.Петій-Потапчук готова вести за собою туди, де б’є вічне джерельце народної пісні, у якій наша історія, наш дух незнищенний, наша невимовна краса.

Вона постійно перебуває в обіймах тої думки, що треба активно й цілеспрямовано  працювати з хором, вивчати нові твори, удосконалювати те, що вже вивчили. Тому не дивно, що спів артистів багатий на чисту і світлу енергетику, змушує тремтіти людські серця. Це щось таки вартує у час зневіри і душевних спустошень. Їхній спів освітлений  високим рівнем професіоналізму. Чудові вокальні дані, природне тембральне злиття голосів, невимушеність разом із оригінальною трактовкою виконуваних творів цілком заслужено приносять велику насолоду слухачам.

Неабиякі мистецькі здібності і непересічний організаторський талант допомогли Наталії Йосипівні успішно й дбайливо продовжувати берегти традиції народної пісенності яскравого самобутнього колективу, який і далі впевнено завойовує широку популярність. А кожен із артистів вносить часточку своєї душі у загальну справу, в те, щоб хор міцно тримав твердий національний курс, був оберегом духовності, добрим другом і щирим порадником для всіх, у кого ще не згасла іскра віри, надії і любові.

Особлива подяка артистам. Їх виконання відзначається надзвичайно прекрасною передачею психологічного змісту творів. Кожен звук, кожне слово, кожен склад, проспіваний ними, несе глибоке смислове навантаження і величне відчуття краси. Майстерне володіння м’якими багатими нюансами і відтінками їх голосів підносить артистів до найвищих виконавчих висот.

Скільки б не слухав своїх земляків, не перестаєш захоплюватися якоюсь неземною красою їх співу. Від його дивовижної гармонії віє таємницею і вічністю, які виводять душу і серце на глибинний зв’язок з далекими предками, відчуваєш чари духовної високості й божественної незбагненності життя.

Приклад активної діяльності хору свідчить, що незважаючи на несприятливі умови, можна успішно робити свою справу, ту справу, яка примножує духовність, утверджує державність. Закарпатський народний хор є ініціатором мистецько-патріотичної акції «Молитва за Україну» («Зустріч сонця з Закарпаським народним хором»), де вже другий рік поспіль 24 серпня спільною екуменічною молитвою та духовними хоровими творами разом із жителями міста зустрічають світанок нового Дня Незалежності України та багато інших патріотичних акцій. Так, до Дня пам’яті та примирення колектив уперше в Україні виконав «Український реквієм» (музика В.Гайдука), присвячений пам’яті героїв, які віддали своє життя у боротьбі за незалежність України.

Хотілось би, щоб були створені якнайкращі умови для діяльності мистецького колективу, щоб він був активно інтегрований у бурхливе життя розбудови національної духовності. Для цього в нього є чимало невичерпаних резервів. А всім артистам бажаємо нових творчих здобутків на ниві національного життєдайного мистецтва

 Збережи, Боже, цей талановитий  мистецький колектив ще на багато й багато земних літ. Дай їм до дна виспівати свою чисту джерельну душу, висіяти поміж людей усю свою непроминущу любов, виспівати всі слова пісень, що просяться на волю, роздарувати нетлінні скарби свого щедрого серця всім, хто прагне збагатитися духовними цінностями нашого народу.

Іван ХЛАНТА,
провідний методист
Обласного організаційно-методичного центру культури
заслужений діяч мистецтв України,
кандидат філологічних наук