Під час фестивалю біля озера Синевир кожна сільська рада району розгортає виставку художніх виробів декоративно-прикладного мистецтва народних умільців, а сільські аматори під супровід троїстих музик виконують характерні для їх села народні пісні, коломийки.

Такі мистецькі заходи викликають зацікавленість до пошуків нових народних пісенних творів, стародавніх родинно-побутових обрядів. Така форма творчого змагання посилює любов до народного мистецтва, сприяє збереженню духовності нашої доби, етнічної самобутності, відновленню моральних цінностей народу.

Проведення названого фестивалю посилює вплив на розвиток усіх форм народного мистецтва українського народу, на естетичне виховання підростаючого покоління, сприяє посиленню у молоді любові до давніх родинних традицій, до рідного краю, викликає любов до історичної спадщини нашого народу.

У цьому мистецькому творчому змаганні беруть участь вокальні та фольклорні ансамблі різних форм, троїсті музики, танцювальні колективи, окремі виконавці народно-обрядових пісень та авторських творів у сценічних костюмах з використанням необхідних реквізитів та супроводу (фонограма, оркестрова група).

У 2008 році фестиваль став прологом до відзначення 70-річчя Карпатської України, а декілька років поспіль на фесті проводилася акція «Кожній дитині – родина».

З року в рік свято проходить у два етапи: у першому виступають кращі мистецькі колективи та окремі виконавці, у другому – концерт естрадної музики за участі народних артистів України. Часті гості Іван Попович, Степан Гіга, Павло Дворський.

З 2010 року фестиваль не проводився, а відродився аж у 2015. Тепер він має назву обласний фольклорно-туристичний фестиваль «На Синевир трембіти кличуть».

У 2015 році крім Івана Поповича, співав і фіналіст Всеукраїнського вокального шоу «Голос країни–2015» Іван  Пилипець. Символічним знаком єднання народних культур Сходу й Заходу став виступ Луганського обласного козачого кінного театру, що проходив на майданчику біля озера Синевир. Артисти виконали кілька циркових трюків, продемонструвавши майстерність верхової їзди, віртуозне володіння шаблею.

Фестиваль засвідчує, що народна культура живе й житиме, демонструє силу й волелюбний народний дух і незнищенний оптимізм.

Синеви́р (інші назви – Синєви́р, Морське Око) – найбільше озеро Українських Карпат. Розташоване в Міжгірському районі Закарпатської області, в гірському масиві Внутрішні Ґорґани. Входить до складу Національного природного парку «Синевир».

Синевир вважається найцікавішим об’єктом Національного природного парку «Синевир» і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4–5 гектарів, його середня глибина становить 8–10 м, максимальна – 24 м. Через висоту над рівнем моря і порівняну глибоководність навіть у найтепліші дні прогріваються лише верхні 1–2 метри озера.

Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, спричиненого землетрусом близько 10 тисяч років тому. На висоті 989 м гірські кам’янисті породи стали на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородили вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків.

У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.

Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140–160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею усього кілька метрів. Звідси і народна назва озера – Морське Око.

Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектор Юрій Соломін вдало вписав оглядові майданчики в навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вир» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич), яка знизу опирається на металеву основу. Висота монумента становить 13 метрів.

Згідно з легендою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь на місці, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, за наказом графа було вбито кам’яною брилою за його простацьке походження.