Ще до введення церковних свят існували свята й обряди язичницькі (свято зимового сонцевороту, зустрічі весни, літнього рівнодення, жнив тощо). З ними церква вела двояку боротьбу: частково шляхом проповідей і заборон пробувала їх знищити, частково пристосовувала до своїх цілей і приурочувала до свят церковного календаря. Саме так сталося і з язичницьким святом Літнього Сонцестояння (Івана Купала, яке відзначається 24 червня за старим стилем або 7 липня – за новим), яке християнська церква в IV ст. н. е. проголосила днем народження Іоанна Хрестителя – предтечі Ісуса Христа.