Об’єктом культурології є культура в загальному, що зазвичай розуміється як сукупність матеріальних і духовних цінностей та спосіб буття і організації життя людини. Ці визначення я взяв з ВІКІПЕДІЇ. Для чого? Щоб зрозуміти значення рубрик і вмісту для пересічного читача щоквартального вісника «Культурологічні джерела».

 Знав, що у цьому номері (№ 3 (39), 2017) буде стаття про мою трудову діяльність, яка мало чим відрізняється від інших пересічних керівників-педагогів. Зовнішній вигляд журналу настільки вразив мене, що я з великим трепетом, вдячністю, цікавістю відкрив і листав його сторінки, де поміж текстами багато чорно-білих та кольорових світлин, що доповнюють зміст статей. У такому форматі, як нині, журнал видається з 2008 року (а загалом виходить з 2003 року). Недарма я виписав визначення наукового терміна «культурологія», тому й вивчав зміст журналу з погляду на нього. Журнал складається з рубрик «Вілуння подій», «З досвіду роботи», «Творча майстерня», «Думки вголос», «Цікаво знати», «У світ», «Пам’ять». У  «Ювілеї», де поміщено статтю про мене. Щиро дякую за високу оцінку моєї трудової діяльності на педагогічній ниві «довжиною» в 45 років.

 Та не про це я хотів сказати. Будучи на пенсії, окрім побутових занять, не залишаю споглядати за подіями в нашій країні та світі. Цікавлюся досягненнями сучасної науки і техніки як у світі, так і в нашій країні. Приємно дивують зрушення  за останні три роки в авіаційній та космічній галузях, про разючі зміни у військовій техніці, яку, на жаль, країна змушена ставити на перший план у зв’язку з агресією Росії  проти України.

   А ось журнал «Культурологічні джерела» відкрив мені очі, що і в культурологічній галузі життя вирує. Перший розділ «Відлуння подій». Творчі люди, професіонали часто на ентузіазмі домагаються успіхів, роблять життя кольоровим, радують краян своїми  виступами хори й співаки, продовжують свою діяльність театри. Про це пишуть Ігор Староста у статті «Молодії єднання» та Олеся Матей у – «Закарпатські театрали підкорювали Очаків».

  Поповнюється когорта музикантів України новими іменами, до якої  долучається молодь. Багатий доробок у молодого талановитого композитора Олексія Темнова. Міжнародні зв’язки розширюють «Бичківські музики», які успішно відвідали Литву, а литовські діти відпочили на  Воловеччині в «Арніці». Хор працівників культури Іршавського району побував із концертом на Одещині, а народний вокальний ансамбль «Ужанка» та народний фольклорний колектив «Ґаздині» – на Хмельниччині. І знаємо ми про це завдяки цьому чудовому віснику.

Далі дізнаюся про талановитого закарпатського художника Олександра Мелеша, про те, що на Перечинщині пройшов фестиваль лемківського народного мистецтва «Лемківська ватра», ужгородська майстриня Неля Шандор та стиліст-модельєр Тетяна Штипук презентували свої композиції в Житомирській області.

Скільки ще подій культурницького напрямку описано у цьому номері! Це дійство відбулося на моїх очах. Мова про фестиваль коломийки у селищі Воловець, де лауреатом першого ступеня стали мої земляки з Міжгір’я. І знову подія на моїй рідній батьківщині. Пройшов  обласний фольклорний фестиваль «На Синевир трембіти кличуть», де виступили народні артистки України Руслана Лижичко та Катерина Бужинська.

Радували митці Закарпаття своїми роботами (вишивка, різьба по дереву, витинанки, ляльки-мотанки, керамічні вироби, бісероплетіння, живопис) під назвою «Тобі, моя Україно». А народний фольклорний гурт «Хустяни» дивував луганчан, а нас порадував першим місцем авторитетного журі. І знову активна моя Міжгірщина. Зіграли свадьбу з дотриманням усіх старовинних звичаїв молодий з Колочави, що на Міжгірщині, та молода з села Німецька Мокра Тячівського району. Активно працює і національна меншина словаків. Вони провели свято народного мистецтва «Словенска веселіца».

На Луганщині згадали і вшанували 70-ту річницю примусового виселення українців-лемків у Луганську область. Тут заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта здійснив доброчинну акцію – подарував луганчанам свої книги в кількості аж 100 примірників. Ось ще новина. У селі Паладь-Комарівці відремонтовано будинок культури. Де зараз діє дев’ять клубних формувань: вокальний ансамбль «Незабудки», три хореографічні колективи (дитячий, підлітковий, дорослий), дитячий драмколектив «Сонечко» та дорослий «Незабудка». Не кожен заклад культури може  похвалитися такою культурно-масовою роботою у своєму селі.

   У розділі «Творча майстерня»  вміщено статтю Людмили Довганич про звіт музикантів Мукачівського державного університету, які вперше звітували на сцені Закарпатської обласної філармонії. Вона інформує про значні досягнення факультету.

А ось Юрій Мельник із села Довге удостоївся  найвищої нагороди – гран-прі фестивалю гумору та сатири «Усмішки Глазового». Цікаве інтерв’ю записав  Василь Шкіря. Іще пан Шкіря записав відверту розмову з художником із Ільниці Василем Ловскою про його враження від поїздки до Франції. Птаха високого польоту – це про Василя Кузана. Про його творчий шлях, уподобання – знову Василь Шкіря. Про Василя Гайдука композитора, диригента, педагога, громадсько-мистецького діяча – гордість закарпатського краю, пише Оксана Лембей у статтях «Етично-духовні пріоритети у хоровій творчості Василя Гайдука» та «Жанрово-стилістичний огляд композиторської творчості Василя Гайдука».

Іван Хланта відкриває читачеві людину, яка має дар до слова й музики. Це вчителька Галина Гордійчук. «ЇЇ коломийки, – пише Іван Васильович, –приваблюють насамперед своєю мовою серця…» Лідія Білак  статтею «Фантазія різьбяра вдихає диво у дерево» відкриває багатьом Ярослава Руснака, не лише різьбяра із села Калини, що на Тячівщині, але й дуже цікаву людину.

Рубрика «Думки вголос» містить один допис-роздум від Омеляна Коляджина про Україну нинішню та екскурс у минуле Київської Русі аж у тринадцяте сторіччя. Про нинішні дива житейські в Україні та пророцтва на майбутнє.

У розділі «Ювілеї»  – троє. Стаття «Із піснею – назавжди» про заслуженого працівника культури України Юрія Ломагу з нагоди 75-річчя. Михайло Митровка звертає увагу на тісний зв’язок, прихильність і любов до Закарпаття Петра Андрійчука. Про автора цих рядків пише у своїй статті Іван Хланта.

Розділ «Цікаво знати» для себе я перейменував у «Соромно не знати». Бо як бути у мирі з собою, коли виявилося, що  я не знав до цих пір про відомого актора кіно Василя Фушича, який народився у м. Іршава. До слова, зіграв понад 80 ролей у кіно.

Розділ «У світ» починається презентацією 460-сторінковї енциклопедії «Верховина Волівщина-Міжгірщина» українським письменником Володимиром Фединишинцем. Його побажання упорядникам книги Іванові Завадяку та Іванові Сеньку – жити до 100 годів – підтримую.  Голова Закарпатського осередку Національної спілки письменників України презентував нову збірку поезій Степана Біляка «У полоні щодення». А Іван Кополовець помістив запис розмови з українським письменником Василем Шкірею з приводу його дебюту в драматургії та з нагоди виходу книжки «Ранок вечора мудріший». Цікавий факт. У однойменній п’єсі серед її героїв – відомий фольклорист Іван Хланта. Завершує цей розділ відгук письменника Василя Кузана про творчість Василя Шкірі, який працює в «царині казки».

Завершує вісник розділ «Пам’ять» про талановитого митця, керівника оркестру гуцульських народних інструментів Рахівського РБК Петра Ерстенюка. Далі стаття присвячена пам’яті видатного музиканта Степана Томича. І завершує розділ і журнал стаття Володимира Фединишинця «Супутня планета геніального митця» про нелегку долю сподвижниці «нелегких творчих буднів генія» Альберта Ерделі – його коханої  дружини Магдалини Ерделі (Сливки).

Журнал «Культурологічні джерела» цікавий не тільки для працівників культури, митців, але й для пересічного громадянина. Він висвітлює справжню історію культури, духовності, публікує матеріали про людей пов’язаних із культурою, творчістю  у різних галузях мистецтва, пропагує любов і повагу до них, вчить розуміти саме мистецтво, його роль у житті людини. Здійснює неабиякий вплив на талановиту молодь при виборі професії. Головний висновок: культура на Закарпатті живе і розвивається. Велика подяка усім причетним до видання цього вісника.

Переглянути третій випуск щоквартальника «Культурологічні джерела» за 2017 рік
можна за цим посиланням
zakfolkcenter.at.ua/load/kulturologichni_dzherela/2017/kulturologichni_dzherela_2017_3/18-1-0-79

Іван Ісаєвич,
краєзнавець