Гончарство – прадавнє ремесло, що було поширене свого часу чи не  на всіх континентах, у багатьох країнах світу, а особливо в Україні. Зокрема, ще в недалекому минулому, на початку ХХ століття, Закарпаття славилося своїми майстрами-гончарями. Осередки гончарства були у містах Берегово, Виноградів, Мукачево, Ужгород, Хуст, селах Вільхівці, Сільце, Ком’яти та в багатьох інших населених пунктах краю. Далеко за межами України відомі гончарі Іван Малета, Іван Сідей, Василь Полянський, Федір Черницький, родина Галасів та десятки інших майстрів. На жаль, нині гончарство як вид народних художніх промислів – на межі зникнення. У краї залишилося десь із десяток гончарів. Один із них – молодий майстер, продовжувач традицій закарпатської школи гончарства, Олександр Дворак. Він неодноразово репрезентував мистецтво кераміки краю як удома – у містах Київ, Полтава, Чигирин, селі Опішня Полтавської області, так і за кордоном – у Румунії і Словаччині. Його творчість отримала гідну оцінку й підтримку Президента України. За свою активну творчість, спрямовану на відродження гончарства Закарпаття, у 2012 році він отримав президентську стипендію. На її здобуття  його висунув Закарпатський обласний осередок Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Майстер переконаний, що народне мистецтво є фундаментом сучасного, основою національної культури. А збереження рідної національної культури дає можливість зрозуміти і не втратити духовну сутність та культурну самобутність народу України.

Олександр Володимирович Дворак народився 13 березня 1980 року в місті Іршава на Закарпатті. Середню освіту здобув в Іршавській середній школі № 1.

Гончарувати Олександр розпочав в 11 років у майстерні батька, який працював художником-керамістом в Іршавському промкомбінаті Закарпатської облспоживспілки. Учителем Володимира Дворака був відомий гончар, заслужений майстер народної творчості України Михайло Іванович Галас.

Дитячі мрії стати художником спонукали Олександра вступити до Ужгородського коледжу мистецтв імені Адальберта Ерделі, де він навчався на відділі кераміки. Там займався рисунком, живописом, скульптурою, вивчав історію мистецтв, філософію тощо. Його викладачами з фахових дисциплін були Павло Балла, Михайло Михайлюк, Михайло Сирохман, Михайло Приймич, Ірина Ерфан. У 2001 році він закінчив коледж і повернувся у рідне місто, розпочав роботу у власній керамічній майстерні. У тому ж році влаштувався на роботу в Іршавський будинок дитячої творчості на базі середньої школи № 1, де в окремо облаштованому приміщенні викладав дітям декоративно-прикладне мистецтво.

Володимир МИШАНИЧ,
провідний методист Обласного організаційно-
методичного центру культури