Кожна нововидана науковцем, провідним методистом Обласного організаційно-методичного центру культури Іваном Хлантою книга доступна, бездоганна. Вона інтенсивно нарощує художньо-естетичний смак читачів, сприяє виробленню його власних критеріїв оцінки літературної праці наших земляків, утвердження української мови в усіх суспільних сферах нашого життя. Водночас, вона як вогонь, що підтримує мудрість, обігріє, подивує і духовно збагатить, наростить наші пізнання на царині сучасного крайового животворного літературного процесу.

Приємна новина: на книжкових полицях багатьох літературознавців, студентів-філологів, учителів рідної мови та літератури, закоханих у рідну мову учнів та поціновувачів вітчизняної художньої літератури належне місце посяде нове багатогранне і всеохоплююче літературно-художнє видання «Відлуння літературного Закарпаття: літературні портрети, літературознавчі статті, інтерв’ю та рецензії» вродженого скарбошукача народнопоетичних цінностей краю Івана Хланти. Роками він дбайливо і вміло доглядає, плекає, ростить і виводить на широку дорогу пізнання нові творчі паростки, стеблини й стовбури літературо-мистецтвознавчого, педагогічного та публіцистичного характеру. Постійно пише бібліографію творчості письменників рідного Закарпаття. Своєчасно кожну людину впевнено виводить на заслужене їй місце. Хіба міг би Іван Васильович без оцінки творчості оминути однодумців по перу Юрія Керекеша, Федора Потушняка, Василя Пагирю, Омеляна Довганича, Василя Гребу, Івана Губаля, Юрія Бачу, Петра Угляренка, Василя Микитася, Юлія Боршоша-Кум’ятського, Василя Вовчка, Миколу Рішка, Василя Густі, Івана Чопея… На теренах України немає аналогів його рідкісний бібліографічний покажчик «Літературне Закарпаття у ХХ столітті». На 967-ми сторінках подані 236 творчих біографій – стислі відомості про час і місце народження письменників, їхнє родове походження, освіту, трудовий шлях, громадянську позицію і діяльність, названі його твори, що вийшли окремими виданнями та у перекладах  іноземними мовами, рецензії на них. Цікаві його дивовижні й унікальні напрацювання «Літературно-мистецьке життя Копашнова», «Рідна мова – дар Божий», «Співайте Богові нашому, співайте», «Пошуки та знахідки Василя Пагирі»… Іван Хланта зібрав перлини духовних пісень, які вміщені у неперевершених і безцінних виданнях «Народні пісні українців Банату» (Румунія), «Пісні над Дунаєм» (Сербія), «Пісня – то моє життя» з голосу однієї виконавиці Анни Опришко села Голобутів Стрийського району Львівської області, «Пісенна хвиля Оглядова» (пісні села Оглядів Радехівського району Львівської області), «Пісні над Карпатами» (про творчий шлях Державного заслуженого Закарпатського народного хору, невтомного популяризатора пісень і танців рідного краю), «Пісні Іршавщини», «Ой видно село» (пісні села Арданово Іршавського району) та ін.

Не спиняють Івана Васильовича ні бурі, ні грози, ні буйні вітри, ні скрипучі морози. Не звертає він з обраної в юності життєвої дороги. Наперекір усьому (не раз за своїми плечима чув злорадні слівця, чийсь в’їдливий сміх, посланий йому навздогін) наполегливо йшов до мети, щоб людям щось нове зібрати, вчасно подати, подарувати, допомогти знайти себе, навчити радіти життю, сонцю, яке однаково світить усім живущим на Землі.

У руках тримаю його нове видання «Відлуння літературного Закарпаття». Його рецензентами є доктори філологічних наук Олексій Вертій із міста Суми, Володимир Качка із Івано-Франківська та доктор педагогічних наук Юрій Руденко з Києва. Вийшла книга (807 сторінок)  у липні 2017 року в Ужгородському товаристві друкованих видань «Патент».

Передмову «Дорогами скарбошукача» написав голова Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, заслужений працівник культури України Василь Густі. Напрямки пошукової діяльності Івана Хланти він умовно розділив на три відтинки. Перше місце посідає казка. Це – єдине, виправдане часом джерело міцного і надійного людського імунітету. Воно супроводжує кожного з нас усе життя. Це – віра в добро, правду, людську справедливість, чесність, порядність, вірність отчому краю, честі роду, батьківському порогу, єдиній Вітчизні. Навіть з давнини казка нагадує про себе, про наше дитинство.

Другою дорогою науковця Івана Хланти стало літературне краєзнавство. Воно дало глибоке уявлення читачам про безперервний літературний процес Закарпаття ХХ  – початку ХХІ століть, його жанрове та тематичне розмаїття, головні напрямки напрацювань, стилі, індивідуальні особливості письменників сьогодення.

Третя дорога – Акрополь українського слова. Заснований у вересні 2005 року в рідному селі Івана Хланти – Копашново Хустського району. Він став підсумком багаторічної подвижницької праці нашого скарбошукача, виявом його синівської шани, поваги і вдячності своїм батькам і односельцям за пронесені через роки і збережені мову, традиції, звичаї, за істинну православну християнську віру. Експонати народного літературно-мистецького музею постійно поповнюються. Сюди частенько навідуються вчені Ужгорода, Києва, Харкова, Львова, інших провідних наукових центрів України, країн ближнього та дальнього зарубіжжя.

У вірші «Скарбошукачем зове його народ»  Василь Густі узагальнив творчий шлях Івана Хланти – поважного на роботу і вік чоловіка, який подолає сто доріг, аби безцінні діамантові скарби народу вчасно передати і збагатити наших діточок і онуків.

Серед 34-х літературних портретів читач особливу увагу зверне на те, що Іван Васильович дохідливо розповів про долю і творчий доробок українських письменників Юрія Бачі та Миколи Мушинки зі Словаччини, Павла Романюка, Юрія Павліша та Михайла Трайсти з Румунії. За своєю професією кандидат медичних наук, відомий в області хірург-уролог, заслужений лікар України священнослужитель  української православної церкви Степан Біляк, своєю професією віддалений від філології. Однак багаторічні історії й людські стосунки сповнені роздумів, емоцій властивих людині переживань привели його і налаштували на творчу працю. З роками вона принесла плідну користь народу, велике задоволення і належну відвагу його творчій, повній сили і наснаги чоловічій натурі.

Читачам відкрили живі сторінки історії та сучасності автори Микола Рішко, Петро Угляренко, Володимир Федишинець, Петро Ходанич та Дмитро Федака. Дужі крила творчих злетів успішно випробували Василь Габорець, Йосип Жупан, Василь Микитась, Семен Панько, Михайло Ряшко та Іван Чопей. З глибини серця і душі про сокровенне заговорили твори Софії Бобели, Миколаї Божук, Софії Малильо, Маргарити Меденці. Яскравий слід у житті та книгах залишили поборник східного церковного обряду Михайло Андрела, людина, яка пробудила світ за правду і світлу долю народу Йосип Архій, поет-антифашист нездоланного духу і свободи, борець проти утисків народу Дмитро Вакаров, автор численних поезій, оповідань, нарисів, статей та рецензій з близьких та далеких доріг Василь Вовчок.

У царині крайової літератури виросла яскрава, талановита і творча плеяда – прозаїк, журналіст і книговидавець з Мукачева Мирослав Дочинець; майстер образної палітри, громадянського пафосу та своєрідного чуттєвого спектру, філософського осмислення життя, поет з обласного центру Василь Густі; вражаючий своєю простотою, досконалістю форми засобів вислову і ощадності одухотвореного слова лірик і лісник, який виріс серед високих гір Гарган у Колочаві на Міжгірщині Михайло Хланта.

У другому розділі видання «Рецензії на книги письменників Закарпаття» Іван Васильович аналізує творчість Василя Білича з Хуста («У пізнанні себе і світу в собі» на його поетичну збірку «Земне долаючи тяжіння» (2002)), людяну, одухотворену поезію Василя Габорця із збірки «Прийду на розмову» та на дві художні документальні повісті «Зосталась надія» та «Нестерпні сліди» з книжки «Дві долі» Івана Губаля. Стаття «Нові зустрічі з митцями слова» стали вагомим доповненням краєзнавчої літератури. Іван Васильович цікаво розповів про найповніше видання творів Івана Ірлявського, розстріляного німцями в Бабиному Яру в лютому 1942, у матеріалі  «Повернувся із забуття».

У серії бібліотеки журналу «Слово», яка на початку 2000 років виходила у Виноградівській районній друкарні, була видана поетична збірка інтимної лірики «Хустська Мадонна» Петра Попадинця. Присвячена вона прекрасній половині людства – Жінці, а саме матері, дружині, сестрі та коханій, подрузі,  землячці та просто незнайомці. У рецензії Іван Хланта подав слушні й для поетів-початківців повчальні штрихи: як не легковажити в поезії, а більш ретельно ставитись до Слова, аби сягнути сходження до своїх підкорених у сучасній поезії вершин.

Про нектар смаку і відчутні грані глибинної краси, коли слово саме дивує, чарує, співає, довідуємось із рецензії на творчість автора п’ятнадцяти  поетичних збірок Юрія Шипа, добротворця і казкаря з Іршави Василя Шкірі та поета, вчителя образотворчого мистецтва Приборжавської загальноосвітньої школи І– ІІІ ступенів, що на Іршавщині, автора двох збірок «На Боржавських хвилях» (2004) та «Прощання з літом» (2006) Івана Шмулиги.

Нове видання Івана Хланти «Відлуння літературного Закарпаття» стало пізнавальним. Воно очистило людські стосунки викликало роздуми, емоції, приємні враження і хвилювання, реальним словом і ділом повернуло нас лицем до багатогамного і багатовимірного навколишнього світу, до кінця незбагненного і заманливого сьогодення. Воно донесло до нас велику любов автора до колег по перу, які добірним зерном свого таланту засіяли нашу уяву,  свідомість  і душу, показали неспинний животворний літературний процес нашого краю. У багатовимірному  літературному світі він ще не раз збагатить і подивує нас новими виданими творами, незнаними досі сторінками літературного життя Закарпаття.

Марія КОНКІНА,
керівник ГО Виноградівського районного відділення
Малої академії літератури і журналістики (МАЛІЖ)