Щойно побачила світ книга «Мелодії душі Василя Гангура» – нарис про життя і творчість талановитого митця Закарпаття. У ній системно, переконливо, на фаховому рівні висвітлюється життєвий і творчий шлях члена Національної спілки художників України Василя Гангура (1945–2005). Автор книжки – доктор мистецтвознавства, академік Академії наук вищої освіти України, заслужений діяч мистецтв України, провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури Іван Хланта. Він особисто добре знав митця, опрацював величезний обсяг матеріалу, що знайомить нас із творчістю Василя Гангура.

Відомо, що змістовна книжка не народжується легко. Авторові довелося побувати майже чи не на всіх виставках творів художника, спілкуватися з ним та іншими митцями, аби подати гідний матеріал, що має достатню інформаційну насиченість, новизну, легкість сприйняття.

Кожна справжня книжка про художника – своєрідна енциклопедія образотворчого розмаїття будь-якого народу. Рецензоване видання і за змістом, і за художньо-естетичним вирішенням можна поставити поруч із найкращими книгами в галузі мистецтвознавства краю, які наповнюють культурно-мистецьку криницю України.

Автор книги резонно зазначає, що прогресивне мислення, громадянська свідомість українського митця працювали на благо Батьківщини. У багатьох його творах виявилися риси експериментатора й водночас новатора узагальнено-пластичних образів з епічним стрижнем.

Іван Хланта справедливо наголошує, що діапазон художніх уподобань Василя Гангура широкий – портрет, натюрморт, пейзаж. З-під його пензля з’явилася низка образів, сповнених довершеності та гармонії, в яких трансформувались його враження про єднання людини і природи. А в естетичному спрямуванні має чітку мету – розкривати глибинну суть життя через власну образно-смислову стилістику. Так, мистецькій діяльності він віддав усе своє неспокійне життя, яке можна назвати зразком самовідданого служіння свідомого українця справі історичного значення, духовному відродженню України.

Автор рецензованої книги висловлює переконання, що великий вплив на творчість В. Гангура мало спілкування з іншими художниками як в Україні, так і за кордоном. Він часто був учасником обласних, всеукраїнських, міжнародних пленерів, виставляв свої роботи в інших країнах. Участь у різних пленерах поступово змінювала світоглядне бачення митця і надовго наповнювала його творче життя новими задумами, а мистецтво – новими творами. Варто згадати, що Василь Гангур уміло прищеплював студентам любов до мистецтва, працюючи викладачем Ужгородського училища прикладного мистецтва.

Впадає в око жанрова різноманітність творчості Василя Гангура, прозора, ніжна техніка письма, якась особлива обережність, з якою творив. Він став яскравою постаттю закарпатської школи живопису,  справжнім Майстром. Його Божий дар – талант, працездатність, людяність, щирість – вражають, захоплюють кожного, хто хоч раз бачив його довершені твори. Про це переконливо розповідає Іван Хланта, стверджуючи, що живописні полотна, акварелі митця тонко передають неповторні краєвиди, романтичну ауру карпатського краю, легенди, звичаї, обряди. Йдеться про твори «Закарпатські вечорниці», «Танок», «Ліричний мотив» та ін. Сам же художник бачив особливості свого малярства в колористиці творів, у яскравості живопису, в тематиці, сюжетно-тематичних композиціях. І твердив, що це заслуга закарпатської художньої школи, вихованцем якої він є.

Уважний глядач може спостерегти, що художник Василь Гангур з великою любов’ю змальовував рідні гори і горби, полонини і річки, гаї й ліси, які нас порятують, якщо ми їх збережемо, а не лише відтворимо на полотнах і в пісенних та письменницьких творах. Композиція робіт митця „працює” високою сконцентрованістю поетичного образу природи. І вся система образотворення: стилістика, лінії, фактура, колорит – узгоджує мотив з основною ідеєю.

Книжка складається з кількох тематичних розділів, у яких ідеться про дитячі роки митця, навчання в школі та Ужгородському училищі прикладного мистецтва, його трудову діяльність. Автор шукає і знаходить ключові факти біографії Гангура, що були визначальними у житті митця, щедро ділиться своїми враженнями від творів художника, своїм сприйняттям його творчості.

До видання ввійшли також спогади сучасників про художника, зокрема Петра Гайовича, Василя Олашина, Василя Вовчка, Сергія Глущука. Вони розкривають сутність художника, його багатий внутрішній світ. Своєрідним доповненням до збірки є пісні про Копашново, написані видатними композиторами краю на слова Івана Хланти. На особливу увагу заслуговує мова науковця. Вона надзвичайно живописна й поетична, багата на епітети, порівняння, метафори та інші художні засоби.

Без сумніву, книжка відомого науковця розширює і поглиблює мистецький світогляд шанувальників таланту художника. Вона стане практичним порадником під час підготовки усного виступу чи письмової роботи для широкого загалу користувачів: студентів, викладачів, учителів, учнів, науковців, для проведення круглих столів з обговоренням життєвого і творчого шляху митця.

Володимир МИШАНИЧ,
провідний методист Обласного організаційно-методичного центру культури