На культурно-мистецькій акції виступили в.о. начальника управління культури Закарпатської облдержадміністрації Іван Канюка, заслужений працівник культури України Юрій Глеба, а також Людвиг Філіп, Володимир Біланін та Олександра Гаркуша – директор видавництва Олександри Гаркуші.

З музичним подарунком виступив народний фольклорно-етнографічний  ансамбль «Ужгород», у виконанні якого прозвучали українська народна пісня «Зеленеє жито, зелене»,  закарпатські народні пісні «Казала м ти, милий», «Не буду ся женити», гуцульські мелодії Рахівського району, весільний обрядовий інструментальний твір «Барвінкова» та вокально-хореографічна композиція «Співана».

ВАГОМІ ТВОРЧІ ЗДОБУТКИ ФОЛЬКЛОРИСТА

До славної когорти шукачів, дослідників і активних популяризаторів прадавніх духовних скарбниць Карпатського регіону належить уродженець с. Драгово Хустського району, колишній випускник Ужгородського державного музичного училища ім. Д. Є. Задора по класу скрипки (1969) та історичного факультету Ужгородського державного (нині національного) університету (1975), багаторічний завідувач відділу «Народне мистецтво та етнографія» Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького, організатор і художній керівник народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Ужгород» Віктор Шостак. Завдяки його зусиллям та нев’янучій любові до нетлінних скарбів духовного багатства нашого краю в різні періоди натхненної праці музеєзнавцем було організовано чимало науково-пошукових експедицій до багатьох регіонів Закарпаття та зібрано й досліджено рідкісні етнографічні предмети сивої давнини – старовинні музичні інструменти, зразки художньої вишивки, кераміки, різьбярства, народного одягу тощо. Свої фольклорно-етнографічні дослідження музеєзнавець періодично висвітлював у різних наукових виданнях, на сторінках засобів масової інформації, у виступах на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях. А два роки тому у видавництві «Карпати» вийшла друком його книжка під промовистою назвою «Цінності, що виходять за межі часу» (2014), у якій фольклорист детально описує традиції побутування в нашому краї різних народних музичних інструментів, використання їх у музичному, музично-пісенному та вокально-хореографічному народному мистецтві.

У 2015 році у глядацькому залі обласного театру ляльок колектив урочисто відзначив свій 30-річний творчий ювілей, а нещодавно у видавництві Олександри Гаркуші вийшов друком збірник пісенних та інструментальних творів «Музика незабутих предків» (нотація Леонтія Ленарта і Володимира Короленка) та яскравий, багатобарвний ювілейний фотоальбом «Народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород»», автором яких є художній керівник і засновник колективу Віктор Шостак, а яскраві та майстерно виконані ілюстрації видання виконала Олександра Гаркуша, а фото подав відомий фотохудожник Олексій Попов. У першому представлено репертуар, у другому – творчий шлях колективу.

Із зафіксованого в альбомі текстового матеріалу чітко випливають дві магістральні проблеми, які постали перед колективом та його керівником: перша – пошук та запис рідкісних обрядових інструментальних та пісенних творів у різних етнічних територіях краю, друга – виконання відібраного репертуару учасниками ансамблю із максимальним збереженням його етно-фольклорного характеру, стилю.

На сторінках альбому в деталях подається надзвичайно багате, різноманітне, захоплююче гастрольне творче життя ансамблю «Ужгород» в Україні та поза її кордонами, участь і здобуті нагороди у престижних міжнародних фестивалях, конкурсах, різних мистецьких заходах в Угорщині, Словаччині, Польщі, Австрії, Італії, Хорватії, Росії та інших країнах. Його колоритні виступи із захопленням сприймають не лише представники слов’янських народів, але й італійці, австрійці, німці, французи, які не знають української мови, бо, як влучно свого часу відзначав Г. Лонгфелло, «музика – універсальна мова людства».

Особливо уважно та вимогливо Віктор Шостак і Роза Мацак ставляться до репертуару колективу. Так, уже у передмові до збірки «Музика незабутих предків» автор об’єктивно критично ставиться до деяких публікацій у сфері традиційної етнокультури краю, які висвітлюють її дещо поверхово, особливо щодо культури закарпатських угорців, словаків, румунів, ромів, євреїв та інших етносів. Адже кожна з них має свою окрему специфіку, зумовлену географічними, господарськими, побутовими умовами. Скажімо, полонинський побут вівчарів по-своєму впливав на традиційне народне мистецтво закарпатських гуцулів, досить чітко відмінне від етнокультури бойків чи лемків. На підставі цього фольклорист приходить до висновку про наявність у Карпатському регіоні регіональних етнокультурних особливостей як у інструментальній музиці, так і в пісні, мові, пластиці і характері танців. На сторінках фотоальбому В. Шостак ділиться спогадами, власним досвідом, як скрупульозно він записував віднайдену ним інструментальну музику –трембітальні награші, пастуші мелодії на сопілках, обрядові – на дримбах і телинках, сольну гру на скрипці, цимбалах, цитрах. Митець справедливо наголошує на органічному поєднанні унікальних витворів прадавнього ужиткового мистецтва у вигляді традиційного народного одягу, вишивки, ткацтва, килимарства, кераміки, писанкарства, різьби по дереву, полонинського пробуту із виготовленням оригінальних музичних інструментів, мелодійними награваннями на них, а також із музичними наспівами. Усе це створювало базу, основу в Карпатському регіоні оригінальної старовинної етнокультури, котра особливо яскраво виражена в народних обрядах, у мовних, пісенних традиціях, своєрідних пластичних і танцювальних рухах.

Подаючи на суд читача збірку народних пісень та інструментальних творів «Музика незабутих предків», її автор зауважив у передмові, що він намагався «…відтворити прекрасну мелодику бойківської і гуцульської коломийки, характерну обрядову «співанку», оригінальну мелодику угорського чардашу, самобутню гуральську музику словаків, традиційну «хору» румунів, словом – музику тих народів, які проживають на Закарпатті».

Видання Віктора Шостака та вся його творчо-пошукова діяльність і невтомна культурно-мистецька праця – вагомий вклад у збагачення вітчизняної фольклористики. Уже самою назвою збірки «Музика незабутих предків» підкреслив, наголосив, що сучасному цивілізованому поколінню не слід забувати про невмирущу, чарівну музику наших далеких предків. Автор своїми прискіпливими науковими спостереженнями, дослідженнями, узагальненнями постає перед читачем як надзвичайно досвідчений, уважний та проникливий аналітик, зокрема у розкритті специфічних особливостей розвитку закарпатської етнокультури. Ці його наукові дослідження та культурно-мистецькі напрацювання стануть у пригоді науковцям-фольклористам, педагогам, студентам мистецьких навчальних закладів, керівникам та учасникам колективів художньої самодіяльності, зацікавленим шанувальникам народної творчості.

Василь ГАБОРЕЦЬ,
заслужений працівник культури України

Фото Віталія Раца