Це один із найоригінальніших фестивалів не лише за формою проведення, але і змістовим наповненням. Різдво – це свято радості, очищення, символ народження Добра. Особливо це дуже актуально нині, коли Україна у жорстокому протистоянні і нерівній боротьбі вже другий рік відстоює свою незалежність, а народ – своє право жити у демократичній суверенній державі.

На Різдво кожна сім’я з нетерпінням чекала на колядників, бо чим більше їх завітає до хати, тим заможнішою і щасливішою буде родина. На сцені у центрі села відтворено інтер’єр селянської хати. Господар (завідувач клубу села Лінці Ужгородського району Юрій Савко) та господиня (провідний екскурсовод Закарпатського музею народної архітектури та побуту Неля Грицюк) чекають на колядників.

Розпочав концертну програму фестивалю Заслужений академічний Закарпатський народний хор (художній керівник – заслужений працівник культури України Наталія Петій-Потапчук).

Родзинкою фестивалю, як і минулого року, була Шархань (змій, дракон), яка приїхала до Ужгорода із села Бороняво Хустського району. Як розповіла завідувач клубу села Бороняво й керівник колядницького гурту Любов Бонкало, шархань – це традиція, яка існує дуже давно. Її започаткували монахи, які оселилися в селі і заснували монастир. Шархань сповіщав про народження Ісуса. Але згодом релігійне значення обряду забулося і набуло світського характеру. Отже, збирався гурт леґінів, серед яких були і такі, що вже залицялися до дівчат. Звичайно, кожен хотів відвідати свою дівчину і поколядувати їй. Напередодні він питав згоди, чи може ввечері завітати до неї із цімборами. Якщо вона погоджувалися, то леґіні приходили до хати з колядою. Після колядування дівчина запрошувала їх до столу. Потім хлопці йшли до наступної хати, де живе дівчина, а леґінь міг залишатися, або піти колядувати з друзями далі. Якщо дівчину, до якої прийшли колядувати, з якихось причин не застали вдома, то колядують тим, хто є (батькам, родичам). Під кінець колядок випускають Шархань і б’ють нею у складені на ліжку вишиті подушки (парни). Таким чином висловлюють своє незадоволення тим, що дівчина їх підвела, не дочекалася. До слова, Шархань ходила лише на Святий вечір (шостого січня).

Рахівщина цього року здивувала приємною несподіванкою. Усі бажаючі мали змогу послухати колядки у виконанні щедрувальної групи будинку культури села Костилівка (керівник Даниш Софія). Завжди всі присутні на фестивалі чекають виступи бетлегемів (вертепів). Цьогоріч їх представили Міжгірський районний будинок культури (керівник Іван Штаєр), будинок культури села Чома Берегівського району (керівник Ангела Решко-Папп) та народний фольклорний колектив «Хижанські візерунки» будинку культури села Хижа Виноградівського району.

Неповторні колядки звучали й у виконанні народного вокального ансамблю «Ільничанка» будинку культури «Шахтар» села Ільниця Іршавського району (керівник Богдана Ляшко) у супроводі троїстих музик.

Не можна не згадати і колядницькі групи Воловецького районного будинку культури (керівник Марія Більська), народний аматорський вокальний ансамбль «Ужанка» Ужгородського районного будиннку культури (керівник Василина Голянич) та народний хор «Астра» Ужгородської дитячої школи мистецтв (керівник Неля Швайгер).

Порадував слухачів своїм виступом і колядницький колектив «Старинчанка» зі Сніни ( Словаччина), добре відомий не тільки вдома, але й на теренах нашого краю. З колективом приїхав і почесний гість, голова Регіональної ради Союзу русинів-українців у Гуменному Міхал Іванцо.

Як і в попередні роки, фестиваль відвідали можновладці краю. Серед них голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль, начальник управління культури Закарпатської облдержадміністрації Юрій Глеба та його заступник Іван Канюка.

Не обійшлося на фестивалі і без традиційних смачних страв, які готує чи не кожна господиня на Різдво, та гарячого вина, що зігрівало тіло й душу. Гості також мали можливість придбати вироби відомих майстрів народних художніх промислів та декоративно-прикладного мистецтва Марії Купарь із Ужгорода та Любові Матіко з Іршавщини.

Обласне свято «Вертеп» було започатковано ще у 1989 році Закарпатським обласним науково-методичним центром народної творчості і культурно-освітньої роботи. У 2011 році з ініціативи Обласного організаційно-методичного центру культури, Закарпатського музею народної архітектури та побуту за сприяння Закарпатської  обласної державної адміністрації та  управління культури Закарпатської облдержадміністрації свято було перейменовано в обласний фестиваль «Коляди в Старому селі», який почав  проводитися на території скансену.

Фестиваль продемонстрував багату поліетнічну культуру нашого краю, засвідчив, що в гірських районах Закарпаття найкраще плекають і зберігають народні традиції. Сподіваємось, що це дійство нагадає, що всі ми – діти Божі та спадкоємці вічного життя. Заради цього Творець Всесвіту підкорив Себе природним законам, для нас, грішних, явився Бог у нашій плоті. Піднесемо ж подяку Богові за всі його милості до нас, ревно просімо новонародженого Господа нашого Ісуса Христа, щоб він зберіг нас в однодумстві, дарував Україні силу і мудрість подолати всі труднощі, зберегти народ у братолюбстві, щоб послав удосталь плодів земних і благословив наш народ миром і благоденством. Щире виконання, яскраві костюми і музичний супровід нікого не залишили байдужими.

Володимр МИШАНИЧ,
провідний методист
Обласного організаційно-методичного центру культури