Ужгородський коледж культури і мистецтв на всіх етапах своєї діяльності в найрізноманітніших формах активно співпрацює з ювіляром. Особливо активізувалася співпраця після переведення училища з міста Хуст до Ужгорода в 1985 році. Це дало можливість спиратися у навчально- виховному процесі на професійні мистецькі колективи, обласні методичні центри, всебічно використовувати їх досвід, проводити практичні заняття, а також спільно з ними готувати концертні програми й вистави, тематичні вечори та зустрічі з провідними діячами краю, брати участь у підготовці і проведенні обласних, районних семінарів-практикумів із питань культурної політики.

До співпраці залучено кращих фахівців навчального закладу Володимира Ліхачевського, Всеволода Майданного, Сергія Гержика, Йосипа Черевка, Юрія Чорі, Миколу Попенка, Петра Сокача, Наталію Петій-Потапчук, Тараса Гарагонича, Івана Пастеляка, Михайла Петрушевського, Павла Пинзеника, Михайла Шютіва, Ганну Дудку, Михайла Суслікова, Людмилу та Олександра Ухачів, які з великою любов’ю виконували функції позаштатних методистів, членів журі творчих звітів, здійснювали записи музичного фольклору в районах.

Багато масових заходів у коледжі відбувається за безпосередньої участі працівників ООМЦК. Зупинюсь тільки на деяких. Так, на щорічних творчих звітах навчального закладу присутні фахівці Центру культури, до порад яких завжди прислухаємося. Клубним відділом Центру культури разом із викладачем культурології та культурно-дозвіллєвої діяльності Людмилою Ухач розроблено для районів перелік нормативно-правових документів та взірці документації, що повинні бути у наявності в закладах культури. За результатами переддипломної практики щороку спільно проводяться теоретично-практичні конференції, відзначається цінність отриманих матеріалів і вирішується питання про їх використання у навчальному процесі. У залі Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Ф. Потушняка студенти коледжу разом зі старшим викладачем Ганною Черевко провели у 2013 році презентацію інформаційно-аналітичного збірника «Заклади культури клубного типу Закарпатської області у цифрах і фактах» (2012).

Давня творча дружба єднає колишнього старшого викладача коледжу, фольклориста, композитора, заслуженого артиста України Миколу Попенка з працівниками Обласного організаційно-методичного центру культури. За 60 років ним записано понад 700 народних пісень. Окремими виданнями з’явилися різножанрові фольклорні збірки «А ми собі заспіваймо», «Співає «Писанка», «Сонце з сердець», «Співає Віра Баганич». Для двох збірок «Ой видно село» та «Пісні Іршавщини» (запис текстів та мелодій Івана Хланти), він розшифрував 425 народних пісень. Його численні обробки народних пісень стали золотим фондом Заслуженого академічного Закарпатського народного хору та аматорських вокально-хорових колективів, серед них: «Ой у саду ружа посаджена», «Іванку, Іванку, з того боку ярку», «Ой засвіти, місяченьку», «Місяцю-королю», «Не спала я сеї ночі», «Тиха вода» та низка інших.

Солідними творчими доробками є два томи збірок «Хорові та вокальні твори» (2007, 2010), які вміщують понад 200 творів на слова поетів-піснярів та низку обробок народних пісень. До 85-річного ювілею Миколою Попенком разом із відомим поетом Василем Габорцем підготовлено нову збірку вокально-хорових творів «Чарівний віночок», яка гідно репрезентує творчість талановитого українського композитора.

Плідно співпрацює з Центром культури старший викладач коледжу, талановитий режисер, заслужений працівник культури України Тарас Гарагонич. З метою покращення діяльності аматорських драматичних колективів систематично проводить заняття обласної творчої лабораторії «Театр – любов моя». Часто є сценаристом і постановником програм до різних державних свят, мітингів-реквіємів, головним режисером творчих звітів майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області – «Самоцвіти Срібної Землі» (м. Київ, 2004), «Дивосвіти Срібної Землі» (м. Ужгород, 2009), обласного фестивалю фольклору «На Синевир трембіти кличуть», беззмінним членом журі районних творчих звітів. Крім цього, ним успішно проведено вечори, присвячені творчості Петра Скунця, В’ячеслава Чорновола, Адальберта Ерделі, 50-річчю мученицької смерті Теодора Ромжі.

За ініціативи Закарпатського обласного центру народної творчості на базі училища культури у травні 1993 року відбулася спільна теоретична конференція «Роль фольклору в духовному житті людини». У роботі взяли участь кандидат мистецтвознавства, завідувач кафедри музичної фольклористики Львівської державної консерваторії Богдан Луканюк, начальник управління культури Закарпатської облдержадміністрації Василь Габорець, директор ЗОБНТ Василь Кобаль, викладачі Ужгородського державного університету Іван Сенько, Юрій Туряниця, викладач Ужгородського державного музичного училища Віра Мадяр-Новак, викладачі Ужгородського училища культури Ганна Дудка, Юрій Чорі, Степан Арпа.

А в березні 1999 року в актовому залі училища культури відбулося виїзне засідання прес-клубу «Родовід», що діяв при комітеті інформації обласної державної адміністрації. На зустріч із журналістами обласних видань прийшли люди, діяльність яких тісно пов’язана з порушеною проблемою: народна артистка України Клара Балог, фольклорист Іван Сенько, завідувач Центру із вивчення народної музики Карпат Віра Мадяр-Новак, тележурналіст Віра Кобулей, директор ЗОЦНТ Василь Кобаль, викладачі училища Микола Попенко, Юрій Чорі, Наталія Петій-Потапчук, завідувач кабінету фольклору Ганна Дудка. Своєрідним заспівом до засідання став концерт фольклорних колективів навчального закладу: українського фольклорного ансамблю (керівник Павло Пинзеник), угорського ансамблю пісні і танцю (керівники Михайло Шютів, Михайло Петрушевський), народного вокального ансамблю «Красія» (керівник Наталія Петій-Потапчук). Потім відбулася змістовна розмова на тему «Фольклор Закарпаття: проблеми збирання, зберігання та популяризації». Лейтмотивом засідання прес-клубу стало: спільними зусиллями пробуджувати у людей інтерес до народної творчості, покращити координацію роботи як окремих ентузіастів-фольклористів, так і працівників закладів культури, освіти, активізувати дослідницьку роботу щодо збору фольклору національних меншин. Крім цього, називались об’єктивні причини, які стали відчутним гальмом у збиранні, збереженні та популяризації фольклору. Вони викликані, в першу чергу, фінансовою скрутою, полишена увагою фольклористів народна інструментальна музика, виготовлення закарпатського музичного інструментарію, організація майстерні з їх ремонту та інше.

У травні 2003 року Закарпатський обласний центр народної творчості спільно з управлінням освіти Закарпатської облдержадміністрації на базі училища провели першу науково-практичну конференцію «Розвиток культурних традицій Закарпаття», до участі в якій були запрошені студенти чотирнадцяти вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації області.

Певна увага Центром культури надається виданню матеріалів народної творчості національних меншин, які віками дружно живуть у нашому краї. Серед них: угорські народні пісні села Велика Добронь, упорядник – колишній викладач коледжу Степан Арпа; «Народні пісні німців Закарпаття», упорядкування, вступна стаття Федора Кулі, розшифровка мелодій Ярослави Рак; навчальний посібник «Ансамбль угорських народних інструментів», упорядник – викладач коледжу Михайло Петрушевський, до якого включено 20 кращих інструментальних творів, що своїм походженням та побутуванням тісно пов’язані з Закарпаттям, відображають етнографічні особливості населених пунктів компактного проживання угорців.

Добрим помічником для керівників народних інструментальних ансамблів, троїстих музик стала збірка «Грає фольклорний ансамбль» (2009), де подано дев’ять оригінальних партитур із репертуару українського самобутнього фольклорного ансамблю Ужгородського коледжу культури і мистецтв. Усі партитури інструментальних творів неодноразово пройшли сценічне випробування.

Значним досягненням колективу Обласного організаційно-методичного центру культури є вихід у світ щоквартального вісника «Культурологічні джерела», матеріали якого висвітлюють найпомітніші події культурного життя області, автори діляться своїм баченням розвитку народної та академічної культур, утверджують українську національну ідею, а численні інтерв’ю знайомлять читачів із діячами культурно-освітнього та музичного життя, носіями народної творчості. З появою нового журналу виросли нові автори, хоча їх не так багато, як хотілося б. Викладачі коледжу давно плідно співпрацюють із редакційною колегією журналу.

У коледжі систематично проводяться зустрічі з професійними та аматорськими художніми колективами, фольклористами Закарпаття. Завжди цікавими є зустрічі з провідним методистом Обласного організаційно-методичного центру культури, відомим фольклористом, мистецтвознавцем, кандидатом філологічних наук Іваном Хлантою, який своїм найповнішим зібранням закарпатських народних пісень вносить вагомий вклад в українську фольклористику.

Відхід від багатьох заформалізованих методів культурно-освітньої роботи дозволяє фахівцям-ювілярам суттєво впливати на стан збереження одного з найцінніших скарбів народу – фольклору. І серед найголовніших завдань у сучасних умовах є призупинення занепаду соціокультурної сфери, відродження минулих надбань нашої духовності, примноження їх, змінюючи відповідно до нових умов, їхній зміст і форму.

Тож щира вдячність усім працівникам Обласного організаційно-методичного центру культури за багаторічну творчу працю. Бажаємо вам міцного здоров’я, щастя, добра, віри, надії, любові, нових творчих звершень.

Михайло МИТРОВКА,
заслужений працівник культури України