Як один із найколоритніших і наймістичніших творів української літератури означив повість Михайла Коцюбинського крайовий письменник та історик Сергій Федака. Зауважив: за дивовижним збігом, майже одночасно з "Тінями забутих предків" побачила світ драма-феєрія "Лісова пісня" Лесі Українки, що має чимало принципових схожостей із повістю Михайла Коцюбинського. Втім, автори писали незалежно одне від одного і, якщо Леся Українка опиралась на традиції та міфологію Полісся, то Михайла Коцюбинського надихала Гуцульщина.

Гуцульська культура нині, за словами Сергія Федаки, представлена в трьох областях України і хоча автор повісті, а за ним і режисер кінострічки Сергій Параджанов знайшли найяскравіші риси цього субетносу на Івано-Франківщині, є вони і на Закарпатті. Для знайомства з культурою закарпатських гуцулів достатньо відвідати обласний музей народної архітектури та побуту, на території якого розташована традиційна гуцульська гражда.

В свою чергу, поет і голова крайового осередку Національної спілки письменників України Василь Густі поділився, що вперше побачив "Тіні забутих предків" у юному віці і стрічка справила на нього незабутнє враження. "Окрім того, що фільм захопливий, він іще й дуже близький мені, позаяк змальовує майже ті ж пейзажі та увічнює традиції, серед яких я виріс. Ми повинні пишатися, що маємо кіно, яке прославило Україну на весь світ і що до створення цього фільму доклався наш видатний земляк – письменник Іван Чендей".

Після урочистого вступу, глядачам представили саму стрічку – відреставровану версію Держкіно.

Як інформували організатори, прем’єра стрічки відбулась у Києві в кінотеатрі "Україна" лише через рік після того, як фільм обійшов світові кінотеатри і був відзначений закордонними нагородами. Причиною такої затримки стало те, що режисер Сергій Параджанов навідріз відмовлявся показувати "Тіні забутих предків" у перекладі російською, мотивуючи тим, що мова є одним із невід’ємних художніх елементів фільму. "Коли Параджанов вирішив знімати фільм, то ступив на дуже слизьку стежку, бо не просто хотів екранізувати класичний твір, а мав за мету перекласти його зміст і на зорову мову".

Кінострічка стала візитівкою українського кіномистецтва в усьому світі та отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 гран-прі) у двадцять одній країні. Та найважливіша його нагорода – це любов глядачів, для яких стрічка і після 50-ти років існування не втратила своєї цінності.

Управління культури ОДА