Усі свої сили і талант він віддає духовному відродженню Срібної Землі. Його прожиті роки – то постійна напруга буднів, праця в робочий і позаробочий час. Така неординарна особистість є взірцем невтомного служіння рідному народові, державотворчий феномен такого митця особливо нині бачиться актуальним і прикладним.

Чудова природа села Арданово, де 13 червня 1943 року народився Василь Кобаль,  народні звичаї, обряди та пісні позитивно впливали на початковий світоглядно-формуючий підмурівок, на котрому згодом зводилася міцна будова майбутнього культуролога з яскравим динамізмом, напругою, безмежним оптимізмом та успіхами. Подиву гідна його працездатність, але та виснажлива праця ні на мить не зупиняла його пориву до здійснення всенародного ідеалу за долю України, її духовного процвітання.

    У рідному селі знають Василя Кобаля, бо він – приклад для своїх земляків. Приклад того, як здібна людина завдяки таланту, своїй громадянській позиції досягла тих висот, якими пишаються його земляки і все Закарпаття. Громаді потрібні такі особистості, які спонукають до руху вперед, які в цілому прославляють, звеличують нашу Батьківщину.

У творчому доробку Василя Кобаля понад 150 авторських пісень, а також близько 250 віршованих творів, три окремі драматичні п’єси («Відлуння Красного поля», 2007, «Іде Святий Миколай», 2008., «Новорічні пригоди Пинті» 2010), понад 350 газетних та журнальних статей, рецензій, журналістських розвідок, а також чимало різних інших публікацій, зокрема театрознавчого характеру. Варто лише назвати книгу нарисів з історії та сьогодення театру Срібної Землі «Любов глядача – найвища насолода» (2010).

Захоплення народним мистецтвом, винесене з рідної Іршавщини, вилилося потім у поетичні твори, авторські пісні, мистецтвознавчі та публіцистичні статті, у записах народнопоетичних матеріалів, які дозволили йому оперувати багатющим фактографічним матеріалом у своїй творчій діяльності.

Керуючи мистецькими колективами, у Василя Кобаля визріває потяг самому писати для них пісні. Можна впевнено стверджувати: хто уважно слухатиме музику В. Кобаля, неодмінно стане кращим, добрішим, співчутливішим, милосерднішим. Його пісні відзначаються тематичною та жанровою різноманітністю, виразною ціннісною ідеєю, що відображено в багатовимірності лірики, насиченій змістовності пісенного набутку композитора.

Прикметно, що Василь Кобаль ретельно й дуже вимогливо добирає вірші – справжні, змістовні, які повинні стати піснями. Намагається підбирати ті поезії, в яких локальні, суто регіональні теми стають загальнолюдськими, в яких переплавляється особисте і громадське, індивідуальне, міцно конденсується для людини. А завдяки його авторській фантазії та гармонійному злиттю слова й музики пісні набувають нової окриленості. Він багато зробив добрих справ для того, «щоб, – як писав Тарас Шевченко, – наша правда не пропала, щоб наше слово не вмирало». Пісні, написані з любов’ю, із світлом добра, ніколи не зникнуть. Вони є національним надбанням, утвердженням духовності нашого народу. Тим більше пісні, в яких на повну силу звучить прекрасна українська мова, без якої немислиме духовне відродження, мова, яка охопила й увібрала в себе дух свободи народу, стала виразником і символом нації.

Чимало матеріалів книги «Арданово, село під Богославом» (2014) складають біографічні статті. А це не лише відомі особи села, які нині працюють, творять, а й ті, що вже відійшли у вічність. Радують і численні світлини, які доповнюють видання. Арданівці впевнені в тому, що їхнє село самобутнє, унікальне. Варто лише назвати наспіваний його мешканцями капітальний пісенний збірник «Ой видно село» (2003).

Василь Кобаль радіє, що в таких селах Іршавщини, як Приборжавське, Довге, Бронька, Суха, Кушнииця, Лисичово, Малий Раковець та ін., ще й нині побутують коломийки, які складають гордість нашої поетичної спадщини, які назавжди залишиться у людських серцях. Це – бездонна скарбниця мотивів, настроїв, образів, поетики та стилістики народної пісенності, невичерпне джерело соціальної правди, правдива, емоційно-переконлива картина народного життя. Люди повинні знати ці скарби, на них треба виховувати майбутні покоління. Тому часто до репертуару хору чи ансамблю, якими керував, включав цілі в’язанки коломийок. «Послухаєш чи заспіваєш коломийки, зізнається Василь Васильович, – ніби води нап’єшся з чистої криниці, стаєш щедрішим, багатшим душею, вони обдаровують енергією добра, справедливості й людяності. Мені здається, що коломийки мають душу, і ця душа чиста, світла, сяйлива. Саме тому вони наділені магнетичною притягальністю. Недарма з неослабною увагою виконують їх у багатьох селах Іршавщини».

У співавторстві з Юрієм Глебою та Василем Сможаником Василь Кобаль написав ґрунтовну книгу «І проросли зерна духовності…» (2010), у якій на багатому фактичному матеріалі мовиться про діячів культури Іршавщини, які прилучилися до чистих джерел народної пісні, музики і танців Боржавсько-Іршавської долини. Книжка заповнює прогалини в загальній історії України, пробуджує патріотичні почуття і гордість людей за свій край, за тих, хто прислужився його історії та культурі. Саме завдяки його зусиллям можемо сьогодні ознайомитися з глибоким аналізом творчості таких постатей, як Андрій Бокотей, Адальберт Ерделі, Михайло Галас, Іван Попович, Степан Гіга, Василь Ловска, Василь Керечанин, Маргарита Фегер та ін.

Василь Кобаль збагатив духовну скарбницю України дослідженнями фольклору, літератури, культури та мистецтва. Все його життя увінчане плідною працею в ім’я уславлення рідного краю та розвитку його духовності.

Василь Кобаль належить до кращих знавців української народної пісенності, свідомо поклавши своє життя на вівтар відродження рідної культури. Він розшифрував кілька сотень мелодій, записаних з уст талановитих співаків. Вони ввійшли до фундаментальних збірників «Ой видно село» (2003), «Пісня – то моє життя» (2013), «Пісня над Дунаєм. Народні пісні русинів (українців) Сербії» (2014), «Пісенна хвиля Оглядова» (2015) та ін. «Той, хто ознайомився, зустрівся з піснями, – слушно наголошує Василь Васильович, – уже не розлучається з ними. Це передусім особистості інтелектуально допитливі. І я впевнений: коло шанувальників пісень ширшатиме й ширшатиме».

Заслуговує високої оцінки книжка Василя Кобаля «Батя» (2011), у якій подано нариси про життя і творчий шлях видатного балетмейстера Закарпаття народного артиста України Михайла Львовича Суслікова – художнього керівника Заслуженого ансамблю танцю України «Юність Закарпаття» обласного будинку культури профспілок.

У галузі культури Василь Кобаль сумлінно і добросовісно працював на різних керівних посадах і про кожну з них можна писати спеціальне дослідження. На якому б творчому посту не був, він завше творив велику і важливу справу, відчувалося масштабне мислення і неформальне, особистісне ставлення до неї. Так, він чимало доклав зусиль, щоб Закарпатський обласний організаційно-методичний центр культури мав свій регулярний щоквартальник «Культурологічні джерела». На сьогодні він є одним із кращих подібних видань, які готують інші обласні організаційно-методичні центри культури України, і вже побачив світ 41 номер. У них знаходимо цілу низку ґрунтовних статей, де розглядаються важливі питання розвитку сучасного народного аматорського мистецтва. Щоквартальник систематично рецензує нові фольклорні видання, інформує про виставки творів художників-аматорів. Майже всі матеріали з народної творчості досить широко ілюстровані кольоровими та чорно-білими репродукціями зразків вишивання, ткацтва, живопису, різьблення, кераміки, писанкарства тощо.

Його творча праця, окрім вдячної уваги численних читачів, увінчана нагородами і високими званнями, зокрема «Заслужений працівник культури України» (2009). У цьому ж році за музику до вистави «Судний час» І. Козака йому було присвоєно звання лауреата обласної премії імені братів Євгена та Юрія-Августина Шерегіїв. Творчість В. Кобаля в усіх її жанрах – поезії, створених піснях, літературознавчих, театрознавчих працях, у публіцистиці, фольклорних записах – заслуговує на детальнішу увагу.

Щиро вітаємо ювіляра і бажаємо йому міцного здоров’я і творчого довголіття!

Іван ХЛАНТА,
провідний методист КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» ЗОР
заслужений діяч мистецтв України