Тепер уже мало з тих, хто започаткував один з найяскравіших аматорських колективів народної пісні – ансамбль «Розмарія», пригадає, кому спало на думку назватися іменем карпатського пізньоцвіту, квітки, що облюбувала високі гори. І не лише на нашій землі… Символічно, бо створений при Закарпатському обласному науково-методичному центрі народної творчості і культурно-освітньої роботи знаним фольклористом Михайлом Керецманом, колектив дійсно не знає кордонів. З часу заснування (1986 рік) самодіяльні митці побували не тільки у всіх куточках Закарпаття, а й далеко за його межами.

Столиця нашої держави, міста України, Словаччини, Угорщини, Чехії – це неповна творча карта «Розмарії». І всюди щирі оплески, вдячні шанувальники, прохання приїхати знову.

За тридцять літ існування колектив не тільки несе людям радість, а й стає справжньою кузнею талантів. Тут розпочали творити та примножують народні пісенні скарби вдома Дарина Степанюк, Вероніка Левко, Мирослава Копинець, Василина Голянич, Жанет Дьордяй.

І ніби в унісон пісні «Квітка Розмарія», яку колись виконував легендарний Назарій Яремчук:

Я на ті крутогори прокладу стежку-плай,
Зацвітай мені, зоре, зацвітай.
Дивоцвіт розмарії, неземну чисту красу
Через всі сніговії пронесу! –

линуть нинішні співаночки «Червена хусточка над горов летіла», «Казала’м ти, милий», «Кедь розквіте біла ружа», «Сіяла’м маїран», «Гоя дьондя». Останнє десятиліття творчий злет «Розмарії» пов’язуємо з її талановитим керівником, тонким знавцем народної пісні, завзятим та ініціативним організатором, художнім керівником, головним диригентом Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, заслуженим працівником культури України Наталією Петій-Потапчук. З нею народний ансамбль народної пісні продовжує кращі традиції колективу зберігаючи і примножуючи фольклор нашого краю.

У 2007 році стає лауреатом I-ї премії Всеукраїнського пісенного фестивалю ім. Михайла Машкіна, володарем золотої медалі фестивалю-конкурсу виконавчих мистецтв «Кубок Євразії», лауреатом I-ї премії відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні «Красне поле» (2010), успішно виступає на творчому звіті майстрів мистецтв і художніх колективів Закарпатської області «Дивосвіти Срібної Землі» (2009), на концерті, присвяченому Дню земляцтва «Земляки, єднаймо Україну» в Києві (2008), з новою програмою театралізованого дійства «В загороді розмарія» в Ужгороді, де поряд із народними піснями показує старовинні обряди і звичаї (2012). Бере участь у святкуванні 15-річчя створення краю Височина Чеської Республіки (2015), обласному фестивалі «Коляди в Старому селі» (2014, 2015), в Краянських днях у «Музеї Ідей» у Львові (2015) тощо.

У пропоноване видання ввійшли кращі зразки пісенної творчості народів, які з давніх-давен населяють наш край. Це і призабуті або зовсім невідомі народні пісні та колядки в обробці керівника колективу, які публікуються вперше: «Ах, Боже муй», «Летєла гусічка», «Такого’м фраїра вчера вичур мала», «Ой мала я хлопця», «Співам співаночку», «А ґаздо, ґаздо», «Ой де ти ідеш, красний Іванку?», і популярні, добре відомі краянам авторські пісні «Ой на горі, горі Хмельовані» (музика і слова Василя Кобаля), «Світку мій Карпатський» (музика Петра Рака, слова Петра Скунця), «Вечір над Боржавою» (музика і слова Михайла Машкіна) тощо.

Дивоцвіт нинішньої «Розмарії» творять культпрацівники, держслужбовці, педагоги. Це вони – Квітослава Демидчук, Катерина Малош, Ганна Белан, Василина Голянич, Мирослава Копинець, Іванка Архій, Михайло Бровді – поспішають на репетиції, відкладають важливі справи, щоб поїхати на гастролі, зустрітися зі своїми шанувальниками чи просто усамітнитися, аби вслухатися у древні мелодії, отримати заряд натхнення.

У поезії «Розмарія» лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка поет Петро Скунць писав:

Ми старієм – життя не старіє.

Десь тебе й нарекли пізньоцвітом,

Ти по-нашому звись, розмаріє,

Зацвітати ніколи не пізно.

І хоча, знаю, народилися ці глибокі рядки з іншого приводу, але вони ніби про наш колектив.

У цьому і є сила мистецтва.

Ганна ДРОГАЛЬЧУК,
директор Обласного організаційно-методичного центру культури