ШЛЯХ, НАТХНЕННИЙ ПІСНЕЮ, МУЗИКОЮ, ТАНЦЕМ

 «Коли твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий!»

Григорій Сковорода

Задум створення ансамблю та його перші кроки

Відзначаючи у 1985 році 40-річчя Закарпатського краєзнавчого музею, його працівники Ілля Грибанич, Томаш Сопко, Людвиг Філіп, Павло Чучка, Віктор Шостак задумали розважити учасників свята виконанням співанок на імпровізованій сцені у дворі замку на тих інструментах, на яких уміють грати. Це вийшло досить вдало. Після цього незвичайного експерименту Людвиг Філіп та Віктор Шостак (керівник колективу,  завідувач відділу народного мистецтва Закарпатського обласного краєзнавчого музею) запропонували об’єднатися у фольклорно-етнографічний ансамбль «Троїсті музики», який пізніше отримав назву «Ужгород». До нього приєдналися співачки Вікторія Манайло, Валерія Русин і Вікторія Фолтин. Учасниками ансамблю стали історики, етнографи, фольклористи, викладачі музичних шкіл міста, обласного українського музично-драматичного театру і любителі співу й танцю.

Щоб отримати потрібний результат, довелося розпалювати вогнище з маленької жаринки – починати підбирати репертуар, народні музичні інструменти, традиційний народний одяг із різних районів Закарпаття,  проводити репетиції, підвищувати компетентність у питаннях національної культури, зокрема мистецтва. Стало зрозумілим, що тільки використання неоціненної спадщини, духовної і мистецької практики наших далеких і близьких предків може забезпечити перспективи розвитку і майбутнє. Коли все це нагромадилося у достатній кількості, почали показувати широкому глядачеві звичаї та обряди закарпатців, безпосередньо  відтворювати й пропагувати кращі з них.  

З кожним виступом ансамбль ставав популярним, улюбленим. Робота здійснювалася ще активніше, коли на допомогу прийшла хореограф Роза Мацак.

Мета виступів – ознайомлення глядачів із особливостями, етнографією, фольклором, культурою Закарпаття та популяризація народного музичного мистецтва. З перших днів увагу приділяють специфічності різних регіональних локально-етнографічних культур – гуцулів, бойків, лемків та національних меншин. Їхнє завдання – зберегти й популяризувати духовні надбання народу, що віками служили не одному поколінню краян та різним країнам, в які входив наш регіон.

Саме виступи перед ужгородцями увиразнено представили широкому загалу перші досягнення новоствореного ансамблю і, без перебільшення, стали святом та ствердженням українського Духу. Отак ідучи від мистецьких традицій етнокультурної пам’яті закарпатців, певного досвіду небайдужих учасників ансамблю і теоретичних узагальнень його керівника Віктора Шостака потроху почали здійматися пагінням духовних національних вершин, які поступово якнайповніше проявлялися у їх творчій діяльності. Учасники ансамблю усвідомлюють, що обмеженість життя людини спонукає нас бути відповідальними перед майбутніми поколіннями і передавати їм досвід та знання за допомогою предметів як носіїв значень, за допомогою духовних цінностей. Саме з почуття відповідальності народжується потреба зберігати від пожирання часом значимі предмети, що проявляється, наприклад, у костюмах та музичних інструментах, піснях, танцях.

Учасники та репертуар ансамблю

Заслужене визнання ансамблю принесли самобутність, естетична цінність і духовна значимість фольклорних творів, близькість до етнографічних першоджерел, народна імпровізаційна манера виконання.

У репертуарі – закарпатоукраїнські, угорські, словацькі, румунські пісні, народні танці, весільні інструментальні мелодії, вокально-хореографічні та інструментальні композиції. Зі знанням справи вводять до репертуару сольний спів, елементи хореографії, архаїчний інструментарій, традиційну ношу.

Вони створюють і демонструють оригінальні хореографічні картинки, окремі танці на основі місцевого танцювального фольклору. Кожен їх рух філігранно відшліфований, чіткий, виразний. Їх сценічні варіанти танців сповнені невичерпного оптимізму, яскраві, динамічні. Своєрідний колорит кожного танцю вдало підкреслюють яскраві, барвисті костюми.

В ансамблі зібралися справжні ентузіасти народного мистецтва, які працюють з повною віддачею сил.

Розглядаючи роботу народного ансамблю, не можна не згадати про такий важливий компонент, як музичний супровід. Музика – основа цього колективу. Хореографічний текст, пластичний малюнок танцю не може знайти повного розкриття без музичного супроводу, який покликаний допомогти виконавцеві створювати художні образи, розкривати їх характер. Керівник вдумливо добирає музичний матеріал, тому й хореографічні постановки цікаві й зворушливі. Вони дотримуються тенденції гармонійного поєднання музичного супроводу з хореографічним текстом.

Самодіяльний ансамбль демонструє високу виконавську майстерність, своїм життєрадісним мистецтвом робить вагомий внесок у піднесення музичної культури нашого народу. Це постійно діючий, творчо зрілий колектив, який одержав визнання громадськості, має різноманітний репертуар, що періодично оновлюється.             Колектив має стабільний склад учасників: Віктор Шостак (скрипка), Олександр Шостак (сопілка), Надія Архій (скрипка), Іван Балаж (бубен), Людмила Шестакова (цимбали), Георгій Філіп (контрабас і басоля).

Балетна група. Роза Мацак (балетмейстер, етнохореограф-постановник), Наталка Ковач, Марина Попович-Павлик, Наталія Фечо, Корнелія Калинич, Тетяна Дудинська, Тетяна Шнайдер, Олена Моргаєва-Бабука, Олександра Підгородська, Мар’яна Чегіль.

Плідних наслідків колектив досягає насамперед ще й тому, що його очолюють висококваліфіковані спеціалісти, талановиті організатори, ентузіасти своєї справи Віктор Шостак та Роза Мацак, які надають також теоретичну і практичну допомогу сільським фольклорним гурткам, колективам України та з-за кордону. Для нього робота в колективі – справжнє друге покликання. Працюючи з ансамблем, керівники не забувають  про багатогранність народнопоетичної творчості і мають у репертуарі пісні і танці нашого краю з притаманною їм манерою виконання. Відомо, що справжній керівник – і новатор, і традиціоніст, і вмілий майстер черпати з криниці багатющого і ніколи не в’янучого букета народної мудрості.

 Спів ансамблю відзначається злагодженістю звучання, красою тембрів, гнучкістю динаміки, виразністю, що допомагає виконувати різні твори.

Заслугою колективу є те, що він намагається творчо осмислити та опанувати народні традиції. Відшукують не популярні пісні, а менш поширені, прагнуть зробити хоча б одне творче відкриття, подарувавши слухачам маловідому або й зовсім невідому народну мелодію. Тому вони й виробили власне яскраве творче обличчя. Показовим щодо цього є те, що вони активно збирають і обробляють місцевий фольклор. Знайдені ними пісні «Долина, долина», «Заграй, ціган, тоту товту», «Ой летіли гусоньки»  користуються великим успіхом у слухачів.

Вони намагаються оволодіти шедеврами хорової літератури, що вельми сприяє підвищенню музичної освіти самодіяльних митців. Поглиблюють вивчення нотної грамоти, елементи теорії музики та сольфеджіо, проводять бесіди на мистецькі теми.

Віктор Шостак справедливо наголошує: «Через народний спів та хореографію наш колектив розповідає сучасній молоді про життя та звичаї наших предків. Кожен відвідувач нашого виступу поринає у минуле. Люди кажуть, що завдяки нам вони згадали свою молодість, своє весілля».

Про учасників ансамблю довідуємося з буклетів, які були випущені до 5-річчя ансамблю («Ой заграйте, гудаченьки…», 1990),  до 15-річчя («З народного джерела», (2000) і до 25-річчя («Ужгород», 2010).

Саме завдяки наполегливій, невтомній праці досконалим рівнем виконання відзначаються весільні інструментальні мелодії, що й нині перебувають в активному репертуарі народних носіїв традиційного фольклору. Особливо популярні в програмі ансамблю такі обрядові зразки, як «Коли ріжуть барвінок», «Танець молодої», «Коли розплітають курагов», «Співана», інструментальні мелодії-наспіви  «Гуцулські візерунки», «Мелодії Турянської долини», «Румунські весільні мелодії», «Віночок угорських весільних мелодій» та ін.

У програмі виступів ансамблю – латканки, коломийки Воловецького,  Великоберезнянського та інших районів, парубоцькі весільні пісні з Мукачіщини та інші. Талант виконавців виявляється у гарному музикальному слухові, голосі, пам’яті, у володінні фольклорною традицією, у прагненні до першоджерельної чистоти. У колективі переконані, що народні пісні формують світогляд, людську гідність, любов до своєї землі, національну свідомість, дають змогу причаститися до вічності, відчути безсмертя народного духу, який не викорінився голодоморами, репресіями, розстрілами, депортаціями та ворожою пропагандою. Патріотичний ген знову пробудився, як тільки з’явилася потреба України у справжньому духовному відродженні, нових героях, співах, танцях.

Учасники ансамблю гідно, на належному рівні представляють народну культуру Закарпаття, яка є складовою української духовності. І впевнено, натхненно доводять, що Україна сильна духом і багата неповторними талантами, незамуленими джерелами вічно живого народного мистецтва.

Участь ансамблю у фестивалях, оглядах і конкурсах

У 1987 році фольклорно-етнографічний ансамбль – лауреат Другого Всесоюзного фестивалю народної творчості, у 1988 році – учасник уже Третього Всесоюзного фестивалю, у 1991 році – лауреат Першого Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня», у 1997 році — почесний гість 32-го Міжнародного фольклорного фестивалю русинів-українців Словаччини у селі Камйонка, Міжнародних фольклорних свят у Румунії, Югославії, Польщі, Австрії, Італії.

Колектив бере участь в оглядах та конкурсах художньої самодіяльності, у теле- і радіопередачах, у відкритті виставок творів образотворчого мистецтва, виступав перед іноземними гостями з Канади, США, Австрії, Франції, Югославії. Вони – учасники фестивалів «Народні джерела», «Золоті ключі», обласних свят «Весняні самоцвіти», «Золота осінь», «Свято зими», телемосту «Ужгород – Москва – Владивосток». Ансамбль проводить благодійні концерти для людей з обмеженими фізичними можливостями з соціального закладу «Дорога життя».

На запрошення русинського товариства Дюли Кіша з м. Шид (Сербія) на початку грудня 1997 року ансамбль «Ужгород» взяв участь у п’ятому фестивалі мистецьких товариств Сербії. А наступного дня їм запропонували виступити в одному з районів Белграда у концерті, присвяченому річниці визволення Югославії від нацистських загарбників. Про цю поїздку учасник фестивалю Людвиг Філіп згадує: «Ми ознайомилися з невеликим, але затишним містечком Шид, його пам’ятками: резиденцією Крижевацького греко-католицького єпископа та церквою Вознесіння Христового (ХІІІ ст.), православним храмом святого Николая, де нас тепло зустріли…, подарувавши нам на згадку церковну літературу» (Л.Філіп. На п’ятому фестивалі в Югославії // Новини Закарпаття. – 1998. – 5 лютого.)

У травні 2000 року у курортному містечку Криниця (Польща) відбувся міжнародний фестиваль лемківської культури, на який з’їхалися самодіяльні мистецькі колективи Словаччини, Польщі. Україну репрезентував ансамбль «Ужгород».

У 2000  році ансамбль взяв участь у фестивалі національних меншин, що проходив у місті Будапешт – столиці Угорщини. Особливо сподобалися глядачам закарпатські коломийки та народні танці.

Незабутнім був виступ ансамблю «Ужгород» у липні 2010 року на Токайському фестивалі, який проходив у селі Борша Кошицького повіту (Словаччина), зокрема у дворику палацу Трансильванського князя Ференца ІІ Ракоці (ХVІІІ ст.).

Відомо, що мистецький колектив «Ужгород» всебічно розвинений: дівчата не тільки співають і танцюють, але й грають на музичних інструментах, зокрема дримбі, сопілці, дзвониках, Троскотальцях та інших. Саме це спонукало організаторів поїздки відправити їх у кінці 2012 року до Німеччини у місто Ганновер, де постійно проводяться міжнародні різнопланові виставки-ярмарки. Колектив виступав на сільськогосподарській виставці, де на тлі сільськогосподарської техніки відтворювали народний спів та хореографію. Звідти вони принесли з собою не тільки приємні і незабутні враження від виставки, але й міста Ганновер.  

Ансамбль став популярним не тільки серед ужгородців і гостей краю, але і в сусідніх країнах, де на фольклорних фестивалях неодноразово представляв народну культуру Закарпаття. Так, у 2013 році ансамбль брав участь в одному з найпрестижніших фольклорних фестивалів Карпатського єврорегіону «Карпатські клімати» у польському місті Кросно. На цьому фесті запропонував слухачам три свої програми, які дали змогу якнайширше ознайомити глядачів із традиційною культурою етнографічних груп та національних меншин Закарпаття. Кожен мистецький колектив, у тому числі й «Ужгород», намагалися  якомога оригінальніше продемонструвати мовні, історичні, культурні, літературні, етнографічні та географічні особливості свого краю, зокрема вимови, манери співу, одягу, локальність місцевих танців та інструментальної музики.

Ансамбль взяв участь і виступив на Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики «Червона рута», який відбувся у Києві 26–29 вересня 2013 року. Журі конкурсу відзначило, що ансамбль «Ужгород» добре володіє традиційною манерою співу, інструментального супроводу весільного обряду, виконання танцювальних мелодій, які й нині звучать у сільській місцевості Закарпаття, та автентичність костюмів дало змогу здобути звання лауреата в номінації «Гуртове інструментальне виконання» і звання дипломанта в номінації «Гуртовий спів».

30 травня 2014 року в  Румунії в рамках Дня міста Сату-Маре відбулася урочиста презентація унікальної книги «Тарас Шевченко – апостол українського народу». Окрасою цієї презентації були виступи ансамблю «Ужгород», де прозвучали й пісні на слова Т.Шевченка. Там зустрілися також із правнучкою Кобзаря. Приємно відзначити, що учасники ансамблю іноді виступають у національних костюмах, яким уже понад 90 років.

У серпні 2013 року у німецькому містечку Шенайхе (передмістя Берліна) відбувся фольклорний фестиваль «Маленьке містечко на східному напрямку». На святі побувала й делегація Закарпаття, зокрема народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Ужгород». Їм випала честь відкрити фестиваль, який проходив у місцевому парку відпочинку. Вибаглива публіка була зачарована передусім барвистою палітрою костюмів, великою кількістю традиційних інструментів та високопрофесійним рівнем виконання. Цікавим був наступний день фестивалю, де фотовиставка, презентація культури Закарпаття, її туристичні особливості, кухня, садівництво й мінеральні води супроводжувалися виступом ансамблю «Ужгород», який сприймався глядачами з великим захопленням.

Колектив бере участь в обмінних концертах, творчих звітах, організаціях свят пісні, що стимулює їх творче зростання. Виступають також в Ужгородському замку з нагоди Міжнародного дня музеїв, а також любовно вплітають свої дзвінкі голоси і у пісенний вінок Кобзареві.

Перспективи розвитку ансамблю

Зворушливі українські пісні, майстерне їх виконання, висока свідомість і витримка, талановитість керівника та хористів, невтомна праця вивели ансамбль на простору мистецьку дорогу. Про широке визнання успіхів ансамблю свідчать десятки почесних грамот, дипломів, подяк  від різних культурних установ області, республіки.

Ансамбль став візитною карткою не тільки музейників, а й усього Ужгорода. Колектив уміло переносить на сцену маловідомі народні мелодії, зокрема їх автентичне  виконання, характерне тому чи іншому району краю, а також костюми, збережені в бабусиних скринях.

 «Якщо потрібно було б одним словом визначити те почуття, яке об’єднує учасників ансамблю, – підсумовує його керівник Віктор Шостак, – то я сказав би, що це – одержимість. Одержимість, в основі якої незрадлива любов до народного мистецтва, щире намагання зберегти і передати глядачеві його нев’янучу, одухотворену красу…» (Попова Л. Фольклорне обличчя міста над Ужем // Новини Закарпаття. – 2003. – 9 грудня).

Ім’я Віктора Шостака серед музикантів-виконавців на скрипці відоме не лише на Закарпатті, але й в Україні. Це людина великої цілеспрямованості, волі та працездатності. Дві стихії – художній керівник ансамблю та науковець – постійно взаємодіють, доповнюють та збагачують одна одну. Він через усе життя проносить іскру творчого горіння, благородства й віри в силу мистецтва, тому він потрібен людям і є щасливою людиною.

Ансамбль виріс у цікавий мистецький колектив з високохудожнім репертуаром. Звучання ансамблю відзначається чистотою інтонації, динамічним діапазоном,  культурою звука, ансамблевою злагодженістю. Тому де б він не виступав, має успіх у слухачів.

У 1996 році ансамблю було присвоєне звання «народний».

Нині ансамбль «Ужгород» – це дружній цілеспрямований колектив, синтез майстерності досвідченого керівника В.Шостака й енергійної молодості його учасників, традицій і постійних творчих пошуків.

«Зміст наших виступів, – слушно стверджує Мар’яна Чегіль, – приносити радість слухачам. Якщо це нам вдається – то виконуємо свій мистецький обов’язок, тобто сумлінно несемо, за словами Лесі Українки, той хрест, що самі поклали на себе».

Учасники мистецького колективу «Ужгород» з любов’ю ввійшли у пісенний сад із невгамовною спрагою пізнання, щоб залишитися в ньому назавжди. У тому саду для всіх вистачить роботи, аби тільки було бажання самовіддано трудитися. Вони усвідомлюють виняткову роль музики, співу, хореографії в духовному збагаченні сучасної людини.

Усі вони небайдужі особистості, подвижники мистецької справи, патріоти соборної України. Бо ж  щоб відвідувати репетиції, удосконалювати майстерність виконання народних творів потрібні не тільки бажання, але й час, і певні зусилля.

Орієнтація ансамблю на відвідувача тягне за собою зміни в підходах до збирання, збереження, дослідження і популяризації поміж людей отих невидимих у щоденному побуті зблисків народних перлин. Разом з тим ансамбль мусить дбати і про те, що зберігає його неповторність і вирізняє серед інших мистецьких колективів. На жаль, традиційний фольклор зникає. Тож поки зберігається найменша можливість, треба поспішати зафіксувати останні крихти нашої давньої і прекрасної народної пісенної культури і зберігати її у концертному виконанні. А для цього потрібні нові знання, відповідні компетенції і осмислений досвід. При цьому дороговказом повинні бути слова Андрея Шептицького: «Пам’ятники культури і мистецтва цінуються й зберігаються як на те заслуговують лише тоді, коли ціла суспільність бачить у них святощі, які мають бути збережені для грядущих поколінь. Тоді вони – жива основа на будучі століття».

Учасники ансамблю «Ужгород» своєю незвичайною працею дивують людей, несуть до них чисту душу, збирають, як дозрілу садовину, їхній досвід, вміння і знання, примножують той скарб через побачене та почуте, за що мають безцінну людську вдячність.

Іван ХЛАНТА,
провідний методист Обласного організаційно-
методичного центру культури,
заслужений діяч мистецтв України