У турботі та любові зростала дівчинка. Відмінно закінчила Негрівську восьмирічну школу. Будучи натурою творчою, брала активну участь у художній самодіяльності. Змалку любила поезію, від якої отримувала справжню духовну насолоду, тому в житті себе бачила тільки артисткою. У 1973 році вступила до Хустського культурно-освітнього училища на режисерський відділ, яке закінчила в 1976 році за фахом – клубний працівник, керівник самодіяльного театрального колективу.

Ще в училищі Ганна відвідувала заняття народного самодіяльного театру під керівництвом знаменитого режисера Всеволода Майданного, де показала себе чудовою акторкою. Виконувала роль Раї у виставі Олександра Корнійчука «Пам’ять серця», виступала у місті Свалява під час проведення «Театральної весни» та в селах Хустського району. Бачила себе на великій сцені. Однак життя внесло свої корективи. Після закінчення училища була направлена на роботу директором будинку культури села Макарьово Мукачівського району. Одразу з ентузіазмом приступила до справи: поставила одноактну виставу за п’єсою «На перші гулі» Степана Васильченка, де виконала головну роль Олени. Готувала і проводила різноманітні культурно-масові заходи, керувала гуртком художнього слова, проявивши себе здібним організатором.

Справжнім випробуванням став для Ганни Іванівни 1979 рік. Вона переїхала до Казахстану, де очолила будинок культури радгоспу «Кушмурунський» Карасуського району Кустанайської області. Там пропрацювала понад шість років. Зрозуміло, що у світі за тисячі кілометрів від рідної домівки їй було нелегко. Чужа країна, інші звичаї, традиції, до яких треба звикнути, адаптуватися. Посада зобов’язувала молоденьку Ганну постійно перебувати у вирі подій. Її комунікабельність, врода, ввічливість, тактовність, артистичність допомогли їй завоювати прихильність та повагу у місцевого населення. Вона вміло знаходила спільну мову зі своїми колегами, підтримувала творчу ініціативу, не стояла осторонь їхніх проблем та інтересів, вдало вирішувала організаційні питання. Також ще рік працювала вихователем інтернату Кушмурунської середньої школи. Її невгамовна енергія, працелюбність та любов до дітей не дозволяли сидіти без діла. Вона проводила тематичні вечори, цікаві конкурси, незабутні зустрічі з відомими особистостями краю.

У 1986 році повертається до рідного Закарпаття і влаштовується методистом із театрального жанру Мукачівського районного будинку культури, а паралельно її обирають головою Мукачівської районної профспілкової організації клубних працівників. За цей час колеги мали змогу переконатися, що пані Ганна – людина неординарна, з високим творчим потенціалом, працьовита, відповідальна, вимоглива, співчутлива, кожної миті готова допомогти.

Декілька років вона працювала не тільки на ниві культурній, а й на освітянській: з 1995 по 2000 рік – культорганізатор будинку школярів міста Мукачево; з 2000 по 2001 рік – педагог-організатор загальноосвітньої школи № 5, а з 2001 по 2003 рік – педагог-організатор у художній гімназії цього ж міста.

Однак бажання працювати у культурній сфері взяло верх. У 2003 році Ганна Іванівна знову методист Мукачівського районного будинку культури, а з 2005 року і донині – директор.

За весь час керівництва зарекомендувала себе тільки з позитивного боку. Координує роботу методичного кабінету з організації та проведення виробничих нарад, районних культурно-мистецьких заходів, фестивалів, семінарів тощо. До слова, у Мукачівському районі найбільша кількість клубних установ – 71. Вона бере участь в обласних семінарах, ділиться досвідом роботи, а найголовніше, сприяє розвитку самодіяльної народної та художньої творчості на селі, збереженню народних традицій і фольклору. Кожен її виступ цікавий та емоційний, це невеличка вистава, яка захоплює людей, підіймає у них творчий дух, запам’ятовується надовго.

Упродовж трьох років (2010–2012) за показниками роботи методичний кабінет Мукачівського районного будинку культури займав друге місце в обласному огляді-конкурсі районних і міських будинків культури та методичних кабінетів.

Ганна Іванівна – чудова талановита жінка, постійно у творчому пошуку. Але життя не раз випробовувало її. Це загартовувало характер, робило сильнішою.

Поезія для неї – духовна насолода. Уже багато років пані Ганна – ведуча багатьох культурно-мистецьких заходів у районі, учасниця обласних фестивалів, фестивалів-конкурсів, де показує високі результати.

Одним із престижних конкурсів, на якому змагаються декламатори, є обласний огляд-конкурс українського художнього слова «Моя весна». Він присвячений пам’яті закарпатського письменника, поета, патріота, журналіста, громадського діяча Івана Ірлявського (Рошко), який за своє коротке і трагічне життя дуже багато встиг зробити для рідного краю. Ганна Іванівна уже двічі брала у ньому участь, виступаючи у номінації «поезія». У 2006 році виборола звання лауреата першого ступеня, у 2015 році – другого.

Аналогічний конкурс проводиться і у Словацькій Республіці. Лише там у ньому беруть участь виключно жінки і має він назву конкурс-огляд  художнього читання поезії та прози «Струни серця», присвячений Ірині Невицькій. Представники Закарпаття щороку як гості виступають із цікавими віршами. Ірина Невицька – українська письменниця, громадська діячка, яка відіграла значну роль у культурному житті Словаччини та Закарпаття, була першою серед літераторів жінкою-прозаїком і першою в історії краю жінкою-політиком. У 2007 році Ганна Іванівна виступила на ХVІІ огляді-конкурсі в місті Кошице (Словаччина).

Цікавий і потрібний фестиваль ігрових програм «Грайлик» проводить Ужгородський коледж культури і мистецтв. У 2004 році Ганна Горват взяла у ньому участь і успішно виступила та стала переможцем у номінації «краща ведуча».

Мукачівський район може похвалитися великою кількістю багатодітних сімей. Тому у Ганни Іванівни виникло велике бажання долучити їх до творчого процесу. У 2007 році вона стала ініціатором проведення районного фестивалю сімейних та родинних колективів «Мелодії родинних сердець» і безмежно раділа, що її ідея і задум були підтримані та втілені в життя.

Надовго закарбувалося у пам’яті Ганни Іванівни 14 січня 2007 року, коли при відкритті загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів угорського села Чомонин Мукачівського району їй довелося як ведучій представляти та надавати слово до виступу першим особам України та Угорщини – Президенту України Вікторові Ющенку та Прем’єр-Міністру Угорщини Ференцу Дюрчаню. Зі своїм завданням вона справилася бездоганно. Не кожний ведучий може похвалитися такими подіями у своєму житті.

Успішна жінка – успішна в усьому. Має Ганна Іванівна і відраду у своєму житті – це донька Віталія, 1977 року народження, та син Віталій, 1980 року народження. Любима донечка, мамина гордість. Навідмінно закінчила музичні відділи Мукачівського педагогічного училища та Дрогобицького педагогічного інституту. Нині з чоловіком проживає у Києві, займається вихованням двох маленьких і чарівних онуків – Андрійка та Карінки. Син закінчив Мукачівський технологічний інститут, менеджер невиробничої сфери.

Праця Ганни Іванівни оцінена людьми і владою, про це свідчать її нагороди: грамоти відділу культури Мукачівської районної державної адміністрації (2006–2007), Мукачівської районної державної адміністрації та районної ради (2005, 2008, 2010, 2013), Почесні грамоти управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації (2010), Закарпатської обласної ради (2008), Закарпатської обласної державної адміністрації та Закарпатського обласного комітету профспілки працівників культури (2013), відзнака управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації (2013).

Дуже хочеться згадати один цікавий епізод із особистого життя Ганни Іванівни, до якого її залучили донька і зять. У 2011 році вони стали учасниками родинного реаліті-шоу «Здрастуйте, я ваша мама», що транслювався на Новому каналі. За умовами цього проекту мати або батько їде з сім’ї на тиждень, а замість нього приїжджає бабуся, щоб допомогти другому з подружжя. Знімальна група спостерігає за стосунками свекрухи з невісткою чи тещі з зятем. Крім цього, автори проекту хотіли простежити і показати, як старше і молодше покоління вирішують побутові проблеми. Для участі найкраще підходили родини, в яких росте кілька дітей, а також ті, в яких батьки і діти живуть у різних умовах – у селі та місті, або в різних містах. Саме тут проявився вроджений талант Ганни Іванівни бути артисткою та чудове почуття гумору. Вона швидко пристосувалася до телевізійних буднів, вдало імпровізувала, перед камерою почувалася, наче риба у воді.

Тож бажаємо Ганні Іванівні  міцного здоров’я, довгого творчого життя, натхнення, щоб і надалі радувала людей.

Людмила ВЕКЛЮК,
завідувач відділу інновацій та
соціально-культурних програм, технологій
і культурно-дозвіллєвої діяльності
Обласного організаційно-методичного центру культури