А з 1850-х років почала діяти водяна кузня. Майстрами в ній тоді працювали словаки, які мали в Лисичові своє поселення. Тому зрозуміло, що конструкція «гамори» є аналогічною до таких «гамор» у Німеччині та Словаччині, які, очевидно, були типовими для території Австро-Угорщини. Кузня працювала на повну потужність до 1990-х років, поки повінь 1998 року  не зруйнувала греблю, і кузня не зупинилася. Але після повені «гамору» взяли в довгострокову оренду підприємці, подружжя Віктора та Ольги Петровці. Власним коштом і силами вони збудували нову греблю, зробили капітальний ремонт будівлі самої кузні, зберігши первісний варіант її механізму.

Кожного року в кінці червня на базі унікальної водяної кузні відбувається фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора». Мета фестивалю – збереження ковальського ремесла, розвиток  традиційного народного мистецтва, професійної та аматорської творчості, популяризація етнічних і культурних традицій регіонів України, творче змагання майстрів ковальського мистецтва, демонстрація творчих здібностей та відродження народних ремесел. Захід збирає близько двох десятків ковалів із Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської областей, Польщі та Словаччини. Найбільше майстрів, звісно ж, місцевих.

Гості та учасники збираються поблизу місцевої школи і з піснями, жартами, музиками вирушають до кузні. За традицією, на центральному майдані Лисичова дівчата у народному вбранні вітають гостей  хлібом-сіллю, бажають щастя і добра, веселого настрою, гарного відпочинку.

У програмі фестивалю виставка-ярмарок робіт майстрів народного декоративно-прикладного мистецтва; майстер-класи, де можна навчитися працювати на ткацькому верстаті, робити глечики на гончарному крузі та вишивати традиційні візерунки;  виступи фольклорних колективів, окремих виконавців, які розкривають самобутнє мистецтво краю, демонструють  автентичні фрагменти із життя села та обряди; дегустація закарпатських страв, вина, палинки, бринзи та меду.

Щодо назви фестивалю, то наголос потрібно ставити на першому складі, адже вона походить від прізвища власника – австрійського інженера Гамора, який мав на території краю кілька мануфактур, зокрема, й завод чавунних печей у селі Довге.

«Гамора» допомагає кувати туризм на Іршавщині: фестиваль – чудова атракція для гостей, а місцевим – нагода відчути себе у галузі «зеленого туризму».