21–23 квітня 2016 року в Одесі проходив триденний Всеукраїнський семінар-практикум «Нематеріальна культурна спадщина: охорона, популяризація, вивчення» для директорів обласних центрів народної творчості України. У ньому взяла участь і директор Обласного організаційно-методичного центру культури Ганна Дрогальчук.

Задум створити дитячий ансамбль виник під час поїздки у місто Чернігів. Як громадський методист Едіта Канчій поїхала у відрядження на семінар. Там освітянам читали лекції, вони знайомилися з досвідом роботи найкращих учителів міста, відвідували відкриті уроки та позакласні заходи. На одному з таких заходів перед ними виступив дитячий ансамбль. А запам’ятався він тим, що дітки виконували мелодії на різноманітних інструментах. Справа в тому, що це не були звичайні інструменти, а предмети повсякденного вжитку, на яких і з яких можна було добути цікаві звуки. Відповідний ритм і сила удару створювали чудові неповторні мелодії. Це Едіту Василівну так захопило, що захотілося щось подібне створити і вдома. Ця думка не давала їй спокою і, повернувшись до Іршави, вона приступила до її втілення.

На початку двадцятого століття перше травня з нетерпінням чекала молодь. На Закарпатті побутував надзвичайно гарний звичай – дарувати дівчині молоду берізку, прикрашену стрічками (її ще називали «майка», «майфо»), як вияв сердечної симпатії хлопця до коханої дівчини. Така береза свідчила про серйозні наміри хлопця одружитися. Цей звичай був поширений у Тячівському, Хустському районах та у деяких селах Виноградівського, Іршавського, Мукачівського й Ужгородського районів. Попри деякі відмінності у деталях підготовки і проведенні суть його залишалася незмінною.

У багатющій та широкій сфері духовного життя нашого краю почесне місце належить невтомному та успішному вченому, літературознавцю, фольклористу, мистецтвознавцю, бібліографу, кандидатові філологічних наук, заслуженому діячеві мистецтв України, академіку Академії наук вищої освіти України Іванові Хланті.